Поверхня Мохоровичича

Пове́рхня Мохоровичи́ча, також Розрив Мохоровичича, або Мохо (англ. Mohorovičić discontinuity; хорв. Mohorovičićev diskontinuitet) — границя розділу (складна перехідна зона) між земною корою та верхньою мантією Землі, що виявляється за стрибкоподібним збільшенням швидкості проходження поздовжніх сейсмічних хвиль від 6,7 — 7,6 до 7,9 — 8,2 км/с, поперечних з 3,6 — 4,2 до 4,4 — 4,7 км/с. Глибина залягання поверхні Мохоровичича — від 25-90 км під континентами та 7-10 км під океанами.

Світова мапа з глибиною залягання Мохо

Діаграма глибинної будови Землі за геофізичними даними (швидкості поздовжніх та поперечних сейсмічних хвиль, розрахункова густина речовини, температура та тиск)

Встановлена 1909 року хорватським сейсмологом Андрією Мохоровичичем (1857-1936). Досліджуючи показники сейсмічних хвиль, спричинених землетрусом поблизу Загреба того ж року, він помітив, що деякі хвилі поширювалися раніше за інші. Вчений пояснив це зміною густини середовища всередині Землі (на глибині 30 км).