Повітряний корпус Армії США

Повітряний корпус Армії США (англ. United States Army Air Corps (USAAC) — повітряні сили, окремий рід військ армії США, що існував з 1926 до 1942 року у складі Збройних сил країн. Призначався для ведення повітряної війни, повітряної розвідки противника, забезпечення панування в повітрі, захисту від ударів з повітря важливих військово-економічних районів (об'єктів) країни та угруповань наземних військ та важливих об'єктів військово-морських сил США, завдання ураження об'єктам противника, що становлять основу його військового та військово-економічного потенціалу, підтримки з повітря сухопутних військ і сил флоту, десантування повітряних десантів, перевезення повітрям військ та матеріальних засобів.

Повітряний корпус Армії США United States Army Air Corps
Емблема Повітряного корпусу армії США
На службі	2 липня 1926 — 9 березня 1942
Країна	США
Вид	Армія США
Роль	Повітряна війна: завоювання панування в повітрі повітряна розвідка авіаційна підтримка наземних сил здійснення маневру повітрям та десантування
Чисельність	14 650 о/с, 1 646 літаків (1932) 16 863 о/с, 855 літаків (1936) 152 125 о/с, 6 777 літаків (1941)
У складі	Військове міністерство США
Гарнізон/Штаб	Вашингтон
Марш	Army Air Corps
Війни/битви	Друга світова війна
Командування
Визначні командувачі	генерал Генрі Арнольд

Повітряний корпус Армії був заснований 2 липня 1926 року шляхом перейменування Авіаційної служби Армії США, як окрема складова сухопутних військ, що призначалася виключно для допоміжної ролі в забезпеченні дій армії США. 20 червня 1941 року були засновані Повітряні сили армії США, які мали значно більшу автономію від сухопутних військ. 9 березня 1942 року Повітряний корпус та його складові структури були остаточно розформовані й перепризначені до повітряних сил армії.