Подорож на край ночі

Подорож на край ночі — це оповідь від першої особи, в якій головний герой Бардамю розповідає про свій досвід Першої світової війни, про колоніалізм в Африці, про життя у США в міжвоєнний період, а також про соціальне становище загалом.

Бардамю бачив Велику війну та злочинну безпомічність своїх командирів в окопах. Саме там він втратив віру в людей. Велика війна є водночас відправною точкою його «подорожі» без повернення. Фактично, весь роман є викриттям жахів війни, сповненим глибокого песимізму щодо соціальних стосунків та людства. Потім Бардамю описує своє перебування в Африці, де знову ж таки жахається ницості та цинічності колоніального режиму. З Африки Бардамю тікає до фордистської Америки. Америка стала для нього єдиним місцем, де він зустрів людину (Молі), яку любив до кінця своєї життєвої подорожі. Проте і робота на фабриках Детройта виявилася для гловного героя щоденним зіткненням з людськими стражданнями. Після США Бардамю повертається до Франції, щоб закінчити своє навчання на медичному факультеті й стати лікарем бідних. Після навчання Бардамю відкриває лікарську практику в одному з передмість Парижа. Він знову стикається з різноманітними проявами людської біди, горя й страждання, що загалом перегукується з його досвідом Першої світової війни та життя в колоніальній Африці. Врешті сам автор роману робить висновок, що «життя — це агонія, якій немає кінця».

Роман «Подорож на край ночі» здійснив переворот у французькій літературі. Вперше за триста років розмовна мова була допущена в художній твір на рівних з мовою літературною. Селін широко використовував у тексті просторічні звороти і арготизми, створивши майстерну стилізацію грубої розмовної мови, що відповідала його художньому задуму. Така лексика призвела й до змін синтаксису, оскільки будова французької розмовної фрази значно відрізняється від писемної. Синтаксис розмовної мови Селін передає через еліптичні конструкції, часто використовує три крапки. Його «рваний» синтаксис має надзвичайно експресивний характер, він імітує плутану й не завжди логічну розмовну мову. При цьому, для того, щоб відтінити просторіччя, автор вміло поєднує високий і низький стилі, перемежовуючи лайливі вислови персонажів з абстрактними міркуваннями, викладеними простим минулим часом, типовим для писемної мови, іноді навіть вживаючи таку вишукану писемну форму кон'юнктива, як Subjonctif plus-que-parfait.

• Фердінан Бардамю — оповідач;
• Леон Робінзон — друг Бардамю, виникає у вирішальних моментах роману;
• Альсід — колега Бардамю в Африці;
• Лола — американка, з якою Бардамю познайомився в Парижі, а потім зустрів на Мангеттені;
• Мюзін — скрипалька, яку оповідач зустрів у Парижі;
• Моллі — американка, яку оповідач зустрів у Детройті;
• Бебер — хлопчик з паризького передмістя;
• Тітка Бебера;
• родина Анруй (пані та пан Анруй та їхня свекруха);
• професор Парапен — лікар
• професор Баритон — психіатр;
• Мадлон — коханка Робінзона (принагідно і Бардамю);
• Софі — словацька сестра-жалібниця;
• абат Протіст.

• Подорож на край ночі, Перекладача не вказано, передмова Івана Анісімова, Київ, Держілтвидав, 1935.
• Подорож на край ночі, роман, Пер. з фр. П. Таращука; Передмова Д. Наливайка. — Київ: вид. Юніверс, 2000. — 368 с.
• Подорож на край ночі: Роман, Пер. з фр. П. Таращука; Передмова Д. Наливайка. — Харків: Фоліо, 2006—367 с. («Бібліотека світової літератури»).

• Annie-Claude Damour und Jean-Pierre Damour: Louis-Ferdinand Céline, Voyage au bout de la nuit. Presses universitaires de France, Paris 1985, ISBN 9782130391456.
• André Derval (Ed.): «Voyage au bout de la nuit» de Louis-Ferdinand Céline. Critiques 1932—1935. Imec, Paris 2005, ISBN 2264041684
• Henri Godard: «Voyage au bout de la nuit» de Louis-Ferdinand Céline (Essai et dossier). Gallimard, Paris 1991, ISBN 9782070383504 (= Foliothèque 2).
• Tchamy Kouajie: Langage et narration dans «Voyage au bout de la nuit» et «Mort à crédit» de Louis-Ferdinand Céline. Peter Lang, Frankfurt am Main 2014, ISBN 978-3-631-65160-5.
• Jean-François Lavis: Une écriture des excès: Analyse sociologique de Voyage Au Bout de La Nuit. Ed. Balzac-Le Griot, Montréal 1997, ISBN 2-9214-6808-5.
• Tom Quinn: The Traumatic Memory of the Great War, 1914—1918, in Louis-Ferdinand Céline's Voyage au bout de la nuit. Edwin Mellen Press, Lewiston, NY 2005, ISBN 9780773459380.
• Danièle Racelle-Latin: Le «Voyage au bout de la nuit» de Céline: Roman de la subversion et subversion du roman. Palais des Académies, Brüssel 1988.

• Дмитро Наливайко: ЛУЇ-ФЕРДІНАНД СЕЛІН. ПОДОРОЖ НА КРАЙ НОЧІ. РОМАН ТОТАЛЬНОЇ НЕГАЦІЇ — Передмова Дмитра Наливайка до українського видання роману.