Пойченко Михайло Іванович
Пойченко Михайло Іванович — український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (1988).
| Пойченко Михайло Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1 листопада 1909 Фурманівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 16 червня 1992 (82 роки) | |||
| Діяльність | актор | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Народився * 1 листопада 1909 р. у с. Фурманівка Кіровоградської обл. в родині селянина. Помер 16 червня 1992 р. в Києві. Учасник Німецько-радянської війни. Працював оператором Литовської та Ростовської кіностудій, Львівського корпункту, а в 1962–1986 рр. — «Укркінохроніки».
Зняв стрічки: «Радянська Литва» (1950), «Живи, Україно!» (1957), «В сім'ї єдиній» (1958), «Україна. 1960» (1960, у співавт.), «Володимир Гургаль» (1961), «Чарівники» (1962), «Здрастуйте, Гано Дмитрієвно!» (1964), «Кораблі не вмирають» (1965, у співавт. Перша премія зонального огляду. Ленінград, 1966), «Люди, смаки, час» (1968), «Між вільними вільна» (1970), «Україна, земля, люди» (1970), «Обличчям до вогню» (1971, Диплом Всесоюзного кінофестивалю фільмів на робітничу тему, Горький, 1972), «Поема про донецький край» (1974, у співавт.), «П'ять пісень про комуністів» (1975, Спеціальна премія журі IX Всесоюзного кінофестивалю. Фрунзе, 1976), «На всю широчінь душі» (1975, Почесний диплом журі XIX Міжнародного кінофестивалю. Лейпциг, 1976), «Місто робітничої слави» (1976), «Марія з Малої землі» (1980, у співавт.), «Головиха», «Гончар», «Без строку давності» (1981), «Балада про лісовий фронт» (1986), «Іван Франко і світова культура» (1987). Його фронтові сюжети використано у серіалі «Велика Вітчизняна війна» (1978–1980).
Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ст., медалями, Почесною Грамотою Верховної Ради України. Був членом Спілки кінематографістів України.