Полтавський Семен Володимирович

Семен Володимирович Полтавський (рос. Семен Володимирович Полтавський; нар. 8 лютого 1981, Одеса) — український і російський волейболіст, заслужений майстер спорту Росії, нападник другого темпу, гравець збірної Росії у 2003, 2005—2010 роках.

Семен Полтавський
Полтавський Семен Володимирович
Загальна інформація
Громадянство  Україна →  Росія
Народження 8 жовтня 1983(1983-10-08) (38 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Зріст 205 см
Вага 89 кг
Спорт
Вид спорту волейбол (нападник другого темпу, діагональний)
Команда ВК «Динамо» (Москва)d
Завершення виступів 2016
Участь і здобутки
 Полтавський Семен Володимирович у Вікісховищі

Біографія

Семен Полтавський народився в Одесі в родині відомого волейболіста Володимира Полтавського. Починав займатися волейболом під керівництвом тренера Вадима Унгурса. У 1997 році був запрошений в команду «Пітер-Лада» з Санкт-Петербурґа — фарм-команду «Автомобіліста», яка виступала у першій лізі чемпіонату Росії. Через рік змінив громадянство з українського на російське і у віці 17 років дебютував в «Автомобілісті»[1]. Протягом чотирьох сезонів молодий нападник другого темпу був одним з лідерів петербурзького клубу.

У 1999 році став переможцем чемпіонатів світу у складі збірних Росії двох вікових категорій — юніорської та молодіжної. З «молодіжкою» нового скликання в 2000 році виграв золото чемпіонату Європи, а в 2001-му — срібло чемпіонату світу[1]. У національної збірної Росії дебютував у червні 2002 року на турнірі Шести націй у Італії, але через травму тим влітку не зіграв у офіційних змаганнях з участю російської команди.

У 2002 році Семен Полтавський підписав контракт з італійською «Моденою» і наступний сезон на правах оренди провів в іншому клубі серії A1 — «Ґабеці». По його закінченні повернувся в Росію, 24 травня 2003 року в рамках Світової ліги провів перший офіційний матч за національну збірну, увійшов в заявку на фінальний турнір Світової ліги у Мадриді чемпіонат Європи в Німеччині. Клубну кар'єру Полтавський продовжив у московському «Динамо».

Влітку 2005 року за кілька місяців міжсезоння змінив амплуа нападника другого темпу на позицію діагонального нападника. У новому амплуа він повернувся до складу збірної Росії, а з «Динамо» в травні 2006 року завоював перший в кар'єрі титул чемпіона країни. У 2006 році був капітаном збірної Росії, аж до 2010 роках грав у всіх змаганнях з її участю, неодноразово завойовував індивідуальні призи, в числі яких титул найціннішого гравця чемпіонату Європи 2007 року. На Олімпійських іграх-2008 в Пекіні завоював бронзову медаль. Всього за кар'єру Полтавський провів 152 матчі за збірну Росії і набрав у них 1626 очок.

У 2010 році перейшов з «Динамо» в «Ярославич». У чемпіонаті Росії волжани програли у чвертьфінальній серії казанському «Зеніту» і посіли 8-е місце, але Полтавський завоював Приз Андрія Кузнецова, ставши першим в історії володарем титулу кращого волейболісту Росії серед гравців, чия команда не потрапила в призери чемпіонату[2].

Надалі проблеми зі спиною не дозволили Полтавському у 2011 році зіграти за збірну Росії, а травма плеча і тривалий відновлювальний період після операції змусили пропустити більшу частину сезону-2011/12, в якому він був гравцем «Факела». Влітку 2012 року Семен Полтавський повернувся в московське «Динамо», але через рецидив травми знову не мав великої ігрової практики. У матчах «Динамо» він, як і на початку кар'єри, виступав переважно на позиції нападника другого темпу[3][4].

У липні 2013 року в Одесі Семен Полтавський в парі з Олександром Горбачовим, онуком відомого радянського тренера Євгена Горбачова, брав участь в одному з турів чемпіонату України з пляжного волейболу[5][6]. У сезоні-2013/14 знову грав за «Ярославич».

Сезон-2014/15 Полтавський міг провести в «Білогір'ї», але після декількох тижнів тренувань керівництво бєлгородського клубу відмовилося від гравця, і він пропустив весь сезон, не зумівши знайти команду[7].

Восени 2015 року Семен Полтавський поповнив склад краснодарського «Динамо»[8]. У травні 2016 року оголосив про завершення спортивної кар'єри[9].

Досягнення

У клубній кар'єрі
  • Чемпіон Росії (2005—2006, 2007—2008), срібний (2003—2004, 2004—2005, 2006—2007) і бронзовий (2009—2010) призер чемпіонатів Росії.
  • Володар Кубка Росії (2006, 2008), фіналіст Кубка Росії (2003, 2004, 2007).
  • Володар Суперкубка Росії (2008, 2009).
  • Фіналіст Ліги чемпіонів (2009—2010), бронзовий призер Ліги чемпіонів (2006—2007).

Зі збірними
  • Чемпіон світу серед молодіжних команд (1999).
  • Чемпіон світу серед юніорських команд (1999).
  • Чемпіон Європи серед юніорських команд (1999).
  • Чемпіон Європи серед молодіжних команд (2000).
  • Срібний призер чемпіонату світу серед молодіжних команд (2001).
  • Бронзовий призер Олімпійських ігор (2008).
  • Срібний (2005, 2007) і бронзовий (2003) призер чемпіонатів Європи.
  • Срібний (2007, 2010) та бронзовий (2006, 2008, 2009) призер Світової ліги.
  • Срібний призер Кубка світу (2007).
  • Переможець Євроліги (2005).

Особисті
  • Найцінніший гравець (MVP) і кращий подає чемпіонату Європи (2007).
  • Найрезультативніший гравець і кращий подаючий «Фіналу шести» Світової ліги (2007).
  • Кращий подає Кубка світу (2007).
  • Учасник Матчів зірок Росії (2005, 2008, 2009, 2011).
  • Найкращий гравець чемпіонату Росії — володар Призу Андрія Кузнєцова (2011).

Нагороди та звання
  • Заслужений майстер спорту Росії (2008).
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня — за великий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, високі спортивні досягнення на Іграх XXIX Олімпіади 2008 року в Пекіні (2009)[10].

Примітки
  1. «Срібний „золотий“». «Известия». 20 серпня 2001. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 21 листопада 2012.
  2. «„Зеніт“» ми обіграли. Без всяких „майже“». «Спорт-Экспресс». 13 травня 2011. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 16 травня 2011.
  3. «Фаворити — Казань, Білгород і ми». «Спорт-Экспресс». 29 вересня 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 21 листопада 2012.
  4. «Рішення Чередника — не експеримент». «Спорт-Экспресс». 27 жовтня 2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 21 листопада 2012.
  5. «Це мій перший офіційний турнір з пляжного волейболу» (укр.). Федерація волейболу України. 6 липня 2013. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  6. Полтавські дуети на медалі не претендують (укр.). Sport.pl.ua. 9 липня 2013. Процитовано 27 грудня 2014.
  7. «Якщо відмотати час назад, я б так не поливав брудом людей». «БІЗНЕС Online». 7 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
  8. Новим головним тренером чоловічої ВК «Динамо» (Краснодар) стане Сергій Шляпніков. «Кубанський спорт.ру». 18 жовтня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  9. Семен Полтавський завершив кар'єру. «БІЗНЕС Online». 19 травня 2016. Процитовано 2016-5-20.[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.