Полудниця
Полу́дниця — персонаж слов'янської міфології, жіночий дух, що з'являється в полудень і карає тих, хто в цей час працюють; втілення сонячного удару. Характерна як східним, так і західним слов'янам.
| Полудниця | |
|---|---|
 | |
| Божество в | слов'янська міфологія |
| Місцевість | поле і город сільськогосподарський |
| Частина від | слов'янська міфологія[1], польська міфологіяd, російська міфологіяd, лужицька міфологіяd, чеська міфологіяd і словацька міфологіяd |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Образ полудниці
Полудниці уявлялися в подобі дівчат у білому одязі або старих з сивим розпущеним волоссям. Як правило з'являлися влітку під час жнив у полі в полудень. Іноді їм приписувалися ноги з копитами та здатність змінювати зріст — вони могли бути нижчі від трави і виростати до самого неба. Частий атрибут полудниці — серп або коса. Місцями полудниці вважалися різновидом русалок.
За звичаєм, в полудень слід було відпочивати в тіні. Тому, хто порушив цю традицію, полудниця насилала запаморочення, могла залоскотати до смерті чи відрізати голову. За деякими переказами полудниця може ходити в полудень біля хат і розбивати вікна, не закриті віконницями, пролизувати їх та викрадати дітей. Коли зустрічає на вулиці людину — ріже її косою. Також полудниці приписувался нелюбов до дітей, що без діла ходять по полю. Їх вона змушувала блукати між трав, дітей лякали тим, що цей дух може запекти їх і з'їсти.
Водночас полудницям приписувалися і охоронні функції. Полудниці могли оберігати хліб від потолоки. У російській демонології полудницю також називають «ржаниця» — вона блукає полями з величезною сковорідкою, прикриваючи від палючого сонця колоски.
Примітки
Джерела
- Мадлевская Е. Л. Русская мифология. Энциклопедия / Е. Л. Мадлевская. — Эксмо, Мидгард, 2005. — 778 с.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.