Польський грош

Грош польський (також гріш, П. г.) — назва польської срібної монети, що почала карбуватися з 1526 року в Польським Королівством за правління короля Сигізмунда І Старого. Гріш краківський був його «попередником». Його сучасником був литовський гріш, який почав карбуватись трохи пізніше.

Польський гріш в середньому важив 2,059 г, карбувався зі срібла 375-ї проби на Краківському, Віленському, Торуньському, Гданському, Ельблонзькому монетних дворах. Тоді 1 польський гріш = 18 денаріїв, 1 злотий вартував 30 П. г.

За короля Сігізмунда ІІ Авґуста карбувався тільки у Вільнюсі частково за польською стопою (на 1 П. г. йшло 8 литовських денаріїв, на 1 литовський гріш — 10).

Після реформи короля Стефана Баторія 1578–1580 років польські та литовські монети стали однакової якості, маси, відрізнялись тільки оформленням. Тоді польські гроші карбувались на монетних дворах Вільнюса, Олькуша, Мальборґа, Гданська, Риги. За короля Сігізмунда ІІІ Вази карбувались також в Кракові, Бидгощі, Познані, припили — в Мальборґу, Ризі.

За короля Яна ІІ Казимира карбувався білонний польський грош, з 1752 року — мідний. За короля Станіслава Авґуста Понятовського (1764–1795) карбували мідний П. г. (30 м п. г. = 1 злотий), срібний П. г. (4 ср. п. г. = 1 злотий). Після поділів Речі Посполитої Габсбурзька монархія карбувала мідні П. г. в 1794 році, Пруссія — в 1796-98 роках, Князівство Варшавське — в 1810–1814 роках, Познаньське князівство — в 1816 році.

З 1924 року став частиною грошової системи ІІ Речі Посполитої як 1/100 злотого.