Поліамінокарбонові кислоти

Поліамінокарбонові кислоти (комплексони) — молекули, в яких з атомом азоту зв'язано декілька алкілкарбоксильних груп —СН2СООН, що здатні одночасно зв'язувати центральний атом комплексу декількома донорно-акцепторними зв'язками. Комплексони утворюють міцні, розчинні у воді сполуки з більшістю катіонів.

Органiчна хелатотвірна сполука. Стiйкiсть утворюваного комплексу з катiонами металу залежить, зокрема, вiд числа, положення та основностi донорних атомiв, якими визначаються кiлькiсть та розмiр утворюваних хелатних циклiв

Приклади

Найпростішим представником комплексонів є амінокислота гліцин, H2NCH2CO2H. В молекулі гліцину аміногрупа NH2 відділена від карбоксильної групи СООН єдиною метиленовою групою CH2. Коли карбоксильна група депротонована, йон гліцину може бути бідентатним лігандом та утворювати хелатні комплекси з йонами металів.[1]
Fura-2 імінодіоцтова кислота[2] нітрилотриоцтова кислота[3]
EDTA DTPA[2] EGTA

Примітки
  1. Schwarzenbach, G (1952). Der Chelateffekt. Helv. Chim. Acta 35: 2344–2359. doi:10.1002/hlca.19520350721.
  2. Anderegg, G.; Arnaud-Neu, F.; Delgado, R.; Felcman, J.; Popov, K. (2005). Critical evaluation of stability constants of metal complexes of complexones for biomedical and environmental applications* (IUPAC Technical Report). Pure Appl. Chem., 77 (8): 1445–1495. doi:10.1351/pac200577081445. pdf
  3. Anderegg, G (1982). Critical survey of stability constants of NTA complexes. Pure Appl. Chem., 54 (12): 2693–2758. doi:10.1351/pac198254122693. pdf

Джерела
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк:"Вебер", 2008. — 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.