Полідиміт

Полідиміт (рос. полидимит; англ. polydymite; нім. Polydymit m) мінерал, сульфід нікелю координаційної будови — Ni3S4.

Полідиміт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Ni₃S₄
Nickel-Strunz 10 2.DA.05[2]
Dana 8 2.10.1.7
Ідентифікація
Сингонія кубічна сингонія[3]
Просторова група кристалографічна група 227d[3]
Інші характеристики
Названо на честь полі-d[4],
впорядкована пара[4]
Типова місцевість Grüne Au Mined[3]
 Полідиміт у Вікісховищі

Від полі… і грецьк. «дидимос» — двійник (H.Laspeyres, 1876). Син. — нікель-лінеїт.

Загальний опис

Склад у %: Ni — 57,86; S — 42,14. Домішки: Co і Fe.

Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид.

Утворює октаедричні кристали і суцільні зернисті маси. Спайність недосконала.

Густина 4,83.

Твердість 5,0-6,0. Колір сріблисто-сірий до сталево-сірого.

Непрозорий. Блиск металічний. Ізотропний.

Розчиняється в азотній кислоті з випаданням осаду сірки. При прокалюванні дає магнітний корольок.

Зустрічається як магматичний і гідротермальний мінерал у мідно-нікелевих родовищах. Рідкісний. Знайдений в Мюзен і Айзерфельд (ФРН); Бастнез і Лус (Швеція); Ла-Мотт (штат Міссурі, США).

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Полідиміт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Полідиміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.