Полішинель
Полішинель (фр. polichinelle, від італ. pulcinèlla) — персонаж Італійського народного театру, як звичайного, так і лялькового. Маска Полішинеля, така як вона є сьогодні, офіційно була створена у місті Неаполь актором і драматургом Сільвіо Фйорілло (Slivio Fiorillo) у другій половині XVI століття, а сучасний костюм у XIX столітті італійським, також актором і драматургом, Антоніо Петіто (Antonio Petito). Його образ є забіякуватого й глузливого горбаня. Пізніше став одним з провідних персонажів театру ляльок.
Вираз таємниця полішинеля означає факт, який подається як секрет, або мав би ним бути, чи про який з певних причин не говорять, але який, однак усім відомий.
В сучасному мистецтві
Сергій Рахманінов написав музичну п'єсу «Полішинель» (1892), яка входить до циклу «П'єси-фантазії», Op. 3. Фріц Крейслер є автором п'єси «Серенада Полішинеля» для скрипки та фортепіано.
До образу Полішинеля звертались такі виконавці, як Едіт Піаф (À quoi ça sert l'amourfr, 1962), Франс Галль (Bébé Requin, 1967), Therion (Les Fleurs du mal, 2012) (кавер на Франса Галль). Перу Ігоря Стравінського належить одноактний балет зі співом «Пульчінелла» (1920), у центрі якого — образ Пульчінелли (Італійський варіант імені Полішинеля).