Помяловський Микола Герасимович

Помяловський Микола Герасимович (11 (23) квітня 1835, Санкт-Петербург — 5 (17) жовтня 1863 там же) — російський письменник, прозаїк, автор реалістичних повістей.

Помяловський Микола Герасимович
Народився	11 (23) квітня 1835[1] Санкт-Петербург, Російська імперія[2][1]
Помер	5 (17) жовтня 1863[1] (28 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[2][1] ·гангрена
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник
Alma mater	Санкт-Петербурзька духовна семінарія
Знання мов	російська[3]
Роки активності	з 1859
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

З 8-річного віку до 1851 навчався і проживав на казенний рахунок в Олександро-Невському духовному училищі — «бурсі».
Потім вступив до Петербурзької духовної семінарії, де навчався 6 років. У старшому класі Микола був одним з редакторів рукописного журналу «Семінарський листок», видаваного самими учнями. У цьому журналі він помістив, серед іншого, своє оповідання з семінарського життя «Махилов».
В очікуванні місця читав по небіжчиках, співав у церкві. У той же час займався самоосвітою, стежив за журналами, захопився педагогікою. Найбільше допоміг Помяловському у виробленні світогляду журнал «Современник», особливо статті Добролюбова і Чернишевського.

У 1860—1861 роки відвідував Санкт-Петербурзький університет як вільний слухач, одночасно з захопленням працював в недільній школі, мріяв про видання листка недільних шкіл.

У 1861 році в журналі «Современник» опублікував повісті «Міщанське щастя» і «Молотов». У 1862—1863 роки в журналі «Час» і «Сучасник» друкувалися його «Нариси бурси». Роман «Брат і сестра» і повість «Поречане» залишилися незавершеними.

У вересні 1863 року, після сильного нападу білої гарячки, відкрилася пухлина в нозі. На 29-му році життя Помяловський помер від гангрени.