Понтій Аквіла

Не збереглося надійних звісток про повне ім'я Понтія Аквіли[1]. Марк Тулій Цицерон[2], Децим Юній Брут Альбін[3] та Август називають тільки когномен, Гай Азіній Полліон[4], Светоній[5], Аппіан[6] та Діон Кассій[7] — номен і когномен. У листах Цицерона згадуються Понтій та Луцій Понтій, але у дослідників немає впевненості в тому, що це Аквіла. Нарешті, в одному латинському написі, знайденому в Сутрії, згадується понтифік Луцій Понтій Аквіла, син Публія; існує гіпотеза, що мова йде саме про Аквілу, який в цьому випадку міг бути родом з Сутрія[1].

Перші згадки про Понтія Аквілу відносяться до 45 року до н. е., коли він обіймав посаду народного трибуна[8]. Враховуючи його республіканські переконання, дослідники припускають, що в попередні роки Аквіла брав участь в громадянській війні на боці Гнея Помпея Великого[9], а в полі зору джерел не потрапив тільки тому, що не належав до кола спілкування Марка Туллія Цицерона[1]. Сергій Утченко навіть називає його «видатним помпеянцем»[10].

Як народний трибун, Аквіла продемонстрував свою прихильність республіканським традиціям[1]. Згідно Светонію, коли диктатор Гай Юлій Цезар під час свого тріумфу проїжджав повз трибунської лави на форумі, Понтій не встав, щоб його привітати. Цезар вигукнув обурено: «Не повернути тобі й республіку, Аквіла, народний трибун?»[11] «І ще багато днів, даючи кому-небудь якусь обіцянку, він неодмінно говорив: „Якщо Понтію Аквілі це буде вгодне“»[12][13]. На думку антикознавця Рудольфа Гансліка, диктатор відреагував на демарш Понтія так загострено тому, що побачив у трибуні принципового опозиціонера[1].

Аппіан та Діон Кассій називають Аквілу серед змовників, які 15 березня 44 року до н. е. закололи Цезаря під час засідання сенату[6][7]. На початку 43 року до н. е., коли цезаріанець Марк Антоній виступив проти республіканця Децима Юнія Брута Альбіна, який правив тоді Цизальпійською Галлією, і почав таким чином Мутинську війну, Понтій як легат виступив на стороні Брута[14]. Діючи на чолі окремого загону, він взяв в кінці січня місто Клатерна, потім розбив при Полленції Тіта Мунація Планка Бурсу (легата Антонія). У квітні Аквіла рушив на допомогу Мутині, в якій Антоній взяв у облогу Брута. 21 квітня, об'єднавши свої сили з консулом Авлом Гірцієм і пропретором Октавіаном, він спробував прорватися в місто; ворогові довелося відступити, але Аквіла загинув у сутичці разом з Гірцієм[1].

У Римі Понтій удостоївся за ініціативи Цицерона[15] вищих посмертних почестей — урочистих похоронів коштом держави та встановлення пам'ятників у публічних місцях[1].