Попов Георгій Леонтійович

Георгій Леонтійович Попов (рос. Гео́ргий Лео́нтьевич Попо́в, 3 травня 1918, Приганка пом. 9 серпня 1995, Мінськ) — білоруський російськомовний письменник, автор як реалістичних, так і фантастичних творів.

Георгій Леонтійович Попов
рос. Георгий Леонтьевич Попов
Ім'я при народженні Георгий Леонтьевич Попов
Народився 3 травня 1918(1918-05-03)
Приганка
Помер 9 серпня 1995(1995-08-09) (77 років)
Мінськ
Громадянство  СРСР
 Білорусь
Національність росіянин
Діяльність прозаїк
Мова творів російська
Роки активності 19521995
Напрямок проза
Жанр повісті, оповідання, фантастична література
Magnum opus дилогія «Із записок Едіка Свистуна»
Нагороди

Біографія

Георгій Попов народився в селі Приганка Алтайського краю, пізніше родина майбутнього письменника переїздить до селища Анжерка (в майбутньому частина міста Анжеро-Судженськ), де Попов навчався в медичному училищі. Уже під час навчання в медичному училищі розпочав друкувати вірші в місцевій пресі та газетах Новосибірська. У 1938 році, після закінчення медичного училища, розпочав працювати фельшером, а в 1940—1941 році паралельно навчався в Новосибірському педінституті.

Після початку німецько-радянської війни Георгій Попов служив у 246-ій стрілецькій дивізії, пізніше служив у північній групі військ, у кінці війни його перевели до Мінска. У 1945—1955 роках Попов служив військовим журналістом у Білорусі, після демобілізації у 1956—1959 роках працював журналістом в газеті «Колхозная правда», а в 1959—1966 роках був відповідальним секретарем альманаху «Советская Отчизна». У 1960 році альманах стає журналом «Німан», і Попов до 1978 року працює в ньому заступником головного редактора.

Літературну творчість Георгій Попов розпочав у 1952 році в альманаху «Советская Отчизна», в якому він пізніше працював. У 1956 році у військовому видавництві виходить перша збірка його творів на війському тематику «У рідному полку» (рос. В родном полку). Протягом наступних років письменник опублікував низку збірок реалістичних творів, зокрема в 1958 році вийшла друком збірка «Половодье», у 1965 році збірка «Клок сена», у 1968 році збірка «Гуси-лебеди», у 1977 році збірка «Поездка в Тростёну», у 1981 році збірка «Память». У 1974 році вийшла друком перша фантастична повість письменника «За тридев'ять планет», у якій розповідається про те, як простий сільський хлопець Едік Свистун потрапляє на іншу планету, яка є фактично копією Землі, й на ній живуть виключно дружолюбні люди. У 1978 році вийшло продовження цієї повісті «У гостях добре, а дома краще». У 1977 році вийшла друком ще одна фантастична повість Попова «Люди й тіні», в якому розповідається історія хлопчика, якого під час авіакатастрофи над тайгою врятували іншопланетяни.

За багаторічну письменницьку діяльність Георгія Попова нагороджено Почесною грамотою Президії ВР БРСР та Орденом «Знак Пошани». У 1977 році Георгію Попову присвоєно звання заслуженого працівника культури БРСР. Помер Георгій Попов у 1995 році в Мінську.

Бібліографія

Збірки

  • 1956 — В родном полку
  • 1958 — Половодье
  • 1965 — Клок сена
  • 1968 — Гуси-лебеди
  • 1977 — Поездка в Тростёну
  • 1978 — Память
  • 1981 — Низкий поклон
  • 1986 — В шести часах на автобусе
  • 1986 — На том, на волжском берегу
  • 1989 — На дороге

Повісті

  • 1963 — Полный меток счастья
  • 1965 — Завихрение судьбы
  • 1971 — Поездка в Тростёну
  • Дилогія «Из записок Эдика Свистуна»:
    • 1974 — За тридевять планет
    • 1978 — В гостях хорошо, а дома лучше
  • 1977 — Люди и тени
  • 1977 — Дола
  • 1977 — Память
  • 1985 — Первое лето
  • 1986 — На том, на волжском берегу

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.