Мінськ

Мі́нськ (Минськ[10]; біл. Мінск, біл. тарашк. Менск, Miensk; дав.-рус. Мѣньскъ) — столиця Білорусі; адміністративний центр Мінської області і Мінського району, проте не входить до їх складу. Населення — 2,02 млн, площа — 307,90 км².

місто Мінськ
біл. Мінск / Менск, Miensk
Герб Мінська Прапор Мінська
Червоний костел, Мінська міська ратуша, Собор Петра і Павла, Національний театр опери та балету, Привокзальна площа, площа Незалежності
Червоний костел, Мінська міська ратуша, Собор Петра і Павла, Національний театр опери та балету, Привокзальна площа, площа Незалежності
Основні дані
53°55′ пн. ш. 27°33′ сх. д.
Країна  Білорусь
Область Мінська область
Засновано 1067
Перша згадка 1067
Статус з 1499 року
Поділ Центральний район, Радянський районd, Першотравневий район, Партизанський район, Заводський район, Ленінський район, Жовтневий район, Московський район, Фрунзенський район
Населення ▲2 009 786 (2021)
Площа 307,895411 км²
Транслітерація назви Miensk
Поштовий індекс 220000
Телефонний код +375-17
Висота 280 м м.н.р.м.
Водойма Неміга, Свіслоч, Лошица, Sliepniad, Q4506031?, Мишка (притока Лошици)d, Q21392126?, Переспа
Етнікон Minskano, Minskois[1] і Minskoise[1]
Міста-побратими Ноттінгем (1966)[2], Сендай, Бенгалуру, Ліон, Белу-Оризонті, Чанчунь (18 травня 1992)[3], Лодзь, Бонн, Ейндговен, Київ (5 липня 1997)[4], Душанбе, Кишинів, Гавана, Тегеран, Абу-Дабі, Анкара, Тирасполь, Детройт, Каїр, Вільнюс[5], Каліш, Бейкерсфілд, Каракас, Єреван, Мурманськ (21 серпня 2014), Новосибірськ, Пекін, Потсдам, Санкт-Петербург, Рига, Одеса (29 квітня 1996)[6], Брашов (2005)[7], Райнікендорф, Невер, Омськ (3 березня 2013)[8], Брянськ, Калінінград (1997), Айя Напа[9], Нижній Новгород, Тбілісі, Калуга
Ключові події Магдебурзьке право, Бомбардування Мінська і German occupation of Minsk during World War IId
Місцева влада
Вебсторінка minsk.gov.by
Голова ради Андрій Вікторович Шорец
Мінськ
Мінськ
Мінськ (Мінська область)
 Мінськ у Вікісховищі

Розташований на річці Свіслоч при впаданні в неї річки Неміга, за 70 км на північний захід від географічного центру Білорусі. Залізничний вузол на шляху до Берестя, Вільнюса, Гомеля, Москви, перетин автошляхів на Оршу, Вітебськ, Ошмяни, Берестя, Слуцьк, Гомель, Могильов та інші.

Місто є політичним, економічним, соціальним, культурним і науковим центром Білорусі. Належить до числа найстарших міст Європи.[11]

Назва

Походження

Наразі більшість науковців вважає, що назва міста пішла від невеличкої річки Мєнки (Мєнь, Мєна), на якій був початково заснований Мінськ, згодом перенесений на своє теперішнє місце.[12][13] Білоруський історик М. Кузнецов зробив припущення, що назва річки походить від риби минь.[14]

Деякі автори припускають, що назву місту дав обмін, торгівля, тобто «міна»[15]. Ця аргументація виглядає непереконливою, оскільки в ті часи торгівля не могла розвиватися так швидко, щоб бути підставою для іменування фортеці, яку було збудовано у 1063 році, й назва якої так широко розповсюдилася, що літописець згадує її вже під 1067 роком.[14]

Також існує народна легенда, де розповідається про заснування міста богатирем Мянеском, який побудував на місці сучасного Мінська свій млин і молов там борошно з каміння.[16]

Одна з колишніх назв — Мі́нськ-Лито́вський (пол. Mińsk Litewski).

Варіанти

У Іпатіївському літопису місто згадується 1067 роком під назвами Мѣньск, Мѣнескь. У пізнішому Радзивіллівському літописі назви Меньск і Менеск написані без ять, через «е». З кін. XV ст. з'являється назва Менск без м'якого знаку. Однак ще у XVI—XVII ст. тривало широке застосування форми «Менеск».

У листуванні мінського воєводи Федора Арсеньєва з московським царем Олексієм Михайловичем на одній стороні грамоти слова «Менеск», «Менск», «Менского» трапляються 18 разів і жодного разу «Мінск». У двох листах того ж воєводи назви типу «Менеск», «Менск», «Менского пов(іту)» зустрічаються 12 разів і тільки одного разу написано «Мінской пов.». У листі воєводи Яковлева щодо мінської шляхти також вживається лише форма «Менск». Це каже про те, що білоруська шляхта користувалася виключно цією назвою.

У Баркулабівському літописі місто згадується 6 разів, з яких 5 — у формі «Менск» і один «Мінск».

Перша фіксація назви Мінськ (Mynsko, Минське) знайдена дослідниками у латиномовній канцелярській книзі під 1502 роком. У польськомовних документах XVI—XVII ст. все частіше вживається транскрипція Minsk. Є. Карський[17] і О. В. Марков зазначали, що форма з -і- виникла внаслідок українського впливу XVI—XVII ст.[18] Професор катедри білоруської філології Варшавського університету А. Обрембська-Яблонська доводила, що назва «Мінськ» з'явилася під впливом польського Мінська-Мазовецького на ґрунті польської адміністративної і мовної експансії.[19]

Остаточно форма «Мінск» заміняє «Менск» у офіційних документах тільки у XVIII ст. разом із витісненням старобілоруської мови з державного вжитку. З тих самих польських документів і мап після поділів Речі Посполитої назву було механічно перенесено в російські документи й мапи.[20][21]

Наприкінці XVIII ст. написання «Минск» використовувалося в офіційних російськомовних документах, у той самий час форма «Менск» залишилася в народному вжитку (ці факти занотовані білоруським етнографом Павлом Шпілевським та Географічним словником Королівства Польського[22], виданому в 1885).

З 1916 року в середовищі білоруської інтелігенції з'являється назва Мєнськ-Білоруський. Вона вживалася в часи німецької та польської окупації, використовувалася в документах еміграційних білоруських урядів.[20]

Форма «Менск» стала нормою в часи БРСР. Вона вживалася в усіх офіційних документах, а також на державному радіо[23] до 29 липня 1939 року, коли постановою 2-ї сесії Верховної Ради БССР місто було перейменовано в «Мінск».[21] Це перейменування було викликане посиленням репресій проти білоруських національних кадрів[20] і закріпило русифікацію в республіці на рівні назви міста.[24]

5 вересня 1991 року Мінська міська Рада народних депутатів передала Верховній Раді прохання про повернення місту історичної назви «Менск», проте в його задоволенні було відмовлено.[25][26] За повернення назви «Менск» проголосували 142 депутати при необхідних 173.[23]

Історія
Реконструкція хоругви Мінського воєводства
Мінськ на акварелі І. Пешки
Вигляд міста з боку Романівської Слободи, поч. XIX ст.
Площа Високий Ринок на літографії французького художника Б. Лаверня, 1840

Литовський період

Достеменно дата заснування Мінська невідома. Існує традиція вважати першу літописну згадку в 1067 році днем заснування міста. На думку істориків Мінськ був заснований значно раніше, вірогідно, навіть на початку XI століття.[23]

Російський період
Мінськ зі сторони Борисівського шляху. Б. Лавернь, 1840
Мінськ у сер. XIX ст., Н. Орда

Білоруський період

Географія

Географія

Мінськ розташований на південно-східних схилах Мінської височини. Середня висота над рівнем моря 220 м. Найвища частина Мінська розміщується на ділянці між вулицями Тімірязєва та Харківською (біля Раківського шосе). Її абсолютна висота 280,4 м. Найнижча точка (181,4 м) знаходиться на південному сході міста в заплаві річки Свіслоч в районі Чижівка.

Клімат

Клімат у Мінську помірно континентальний, із значним впливом атлантичного морського повітря (з частими циклонами). Літо тепле, але не спекотне. Зима м'яка, з частою відлигою.

Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 17.7 °C (63.9 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -6.9 °С (19.6 °F).[40]

Клімат Мінська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 7 12 18 25 28 30 32 35 31 22 12 10 35
Середній максимум, °C −3 −2 2 10 17 20 21 21 15 8 2 −1 9
Середня температура, °C −6,9 −6,2 −2 5,5 12,7 16 17,7 16,3 11,6 5,8 0,2 −4,3 5,5
Середній мінімум, °C −7 −7 −3 1 7 11 12 12 7 2 −1 −5 2
Абсолютний мінімум, °C −29 −28 −25 −8 −2 0 3 2 −2 −10 −18 −30 −30
Норма опадів, мм 43 40 42 46 61 82 90 81 60 50 53 50 698
Джерело: Weatherbase

Водна система

Біля міста проходить вододіл басейнів Балтійського і Чорного морів. Через Мінськ протікає річка Свіслоч, у яку в межах міста впадають ще шість невеликих річок. Усі вони належать до Чорноморського басейну. Є водосховища: Дрозди, Криниця, Чижовське, Комсомольське та ін.; Вілейсько-Мінська та Слеп'янська водні системи.

Екологія

Республіканський центр радіаційного контролю і моніторингу навколишнього середовища контролює середньодобові концентрації твердих частинок РМ-10, діоксиду азоту, рівень формальдегіду, діоксиду вуглецю, дози гамма-випромінювання.[41] Після Чорнобильської катастрофи екологічна ситуація в Мінську зазнала значно менших змін, ніж в інших білоруських містах.

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ у Мінську було запроваджено у 1938 році у зв'язку зі значним ростом населення міста (218 тис. осіб). Постановою ЦВК БРСР від 17 березня 1938 року були утворені Сталінський (з 2 листопада 1961 року — Заводський), Ворошиловський (з 2 листопада — Совєтський) і Кагановицький (з 20 липня 1957 року — Кастричніцький) райони. Зараз місто розділене на 9 адміністративних районів:

Мінськ. Вигляд з космосу (ЄКА).
Адміністративний поділ Мінська
  1.    Центральний район
  2.    Советський район
  3.    Першотравневий район
  4.    Партизанський район
  5.    Заводський район
  6.    Ленінський район
  7.    Кастричніцький (Жовтневий) район
  8.    Московський район
  9.    Фрунзенський район

Населення
Зміна кількості населення Мінська у XVII—XXI ст. (тис. осіб)

У 1909 році структура національного складу населення Мінська мала такий вигляд: євреї — 43,3 %, росіяни — 34,8 %, поляки — 11,4 %, білоруси — 8,2 %, татари — 1,3 %, німці — 0,9 %.[42] Згідно з переписом 1999 року в Мінську проживало 79,3 % білорусів, 15,7 % росіян, 2,4 % поляків, 1 % українців, 0,6 % євреїв, 0,1 % литовців, 0,1 % татар, 0,1 % циган та інші.

Динаміка національного складу Мінська за даними переписів населення[43][44]:

1897[45]19261939195919701979198919992009
Білоруси8 16455 778124 061325 026601 890871 2101 153 9911 333 2221 455 825
Росіяни23 20812 61728 711116 327214 260282 977325 125264 020184 070
Українці2661 4656 65018 34535 21446 22653 24439 94827 362
Поляки10 3694 4813 3645 5809 41914 64718 47917 58113 420
Євреї46 54153 68670 99838 84247 05846 33239 15410 1415 187
Вірмени161426871 0961 7462 0391 955
Татари1 1461 2831 6181 7492 1822 8752 9252 1021 239
Азербайджанці392175911 1021 5591 517
Китайці4101 349
Туркмени1 016
Литовці43547377757695892724935
Араби787
Грузини15147324518897828687
Цигани65111119531 0561 3691 239573
Молдовани1021360496839511392
Казахи74223297526189386
Афганці326
Турки4314
Всього90 912131 482238 948509 667917 4281 273 4961 607 0771 680 5671 697 340

Динаміка національного складу Мінська, %:

189719261939195919701979198919992009
Білоруси9,042,451,963,865,668,471,879,385,8
Росіяни25,59,612,022,823,422,220,215,710,8
Українці0,31,12,83,63,83,63,32,41,6
Поляки11,43,41,41,11,01,21,11,00,8 %
Євреї51,240,829,77,65,13,62,40,60,3

Національний склад у районах міста за даними перепису 2009 р.:

населеннябілорусиросіяниукраїнціполякиєвреї
Заводський район238 79884,7 %7,8 %1,2 %0,7 %0,2 %
Ленінський район215 15182,5 %8,7 %1,3 %0,8 %0,2 %
Московський район270 24080,4 %8,1 %1,2 %0,7 %0,2 %
Октябрьський район155 06179,8 %9,5 %1,4 %0,8 %0,2 %
Партизанський район97 59278,1 %12,2 %1,8 %0,7 %0,4 %
Первомайський район213 98573,6 %13,5 %2,1 %0,7 %0,4 %
Совєтський район162 31574,6 %13,0 %1,8 %0,7 %0,5 %
Фрунзенський район372 43179,9 %9,0 %1,3 %0,8 %0,2 %
Центральний район111 23574,2 %13,2 %1,9 %0,8 %0,5 %
Мінськ1 836 80879,3 %10,0 %1,5 %0,7 %0,3 %

Освіта
Академія наук

У Мінську 818 навчальних закладів: від дошкільних до вищих. Під управлінням освітнього комітету Мінміськвиконкому знаходиться 760 освітніх установ, серед яких 405 — дошкільної освіти, 27 закладів професійно-технічної освіти, 24 — позашкільної освіти та виховання. У мережі закладів загальної середньої освіти функціонує 251 установи, у тому числі 2 ліцеї, 2 гімназії-коледжі, 34 гімназії, 10 початкових шкіл, 4 школи-дитсадка, 184 загальноосвітні школи, 5 шкіл-інтернатів, 6 вечірніх шкіл.

Для навчання та виховання дітей з особливостями психо-фізичного розвитку створена диференційована мережа установ і структур спеціальної освіти: 8 спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), 9 центрів корекційно-розвивального навчання та реабілітації, інтегровані і спеціальні класи в 93-х середніх школах; в 262 дошкільних закладах спеціальні групи, пункти корекційно-педагогічної допомоги та інтегровані групи.

З метою організації дозвілля учнів та студентської молоді діють 13 районних центрів позашкільної роботи, Мінський державний палац дітей та молоді, державний туристсько-екологічний центр, 7 спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, 9 дитячо-юнацьких клубів фізичної підготовки.

У Мінську функціонує 31 вищий і 27 середніх спеціальних навчальних закладів. Найбільш поширеною та затребуваною є денна форма навчання, за якою займається 2 / 3 студентів. Найвідоміші вищі навчальні заклади: Білоруський державний університет, Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки, Білоруська державна академія музики, Білоруський державний університет фізичної культури та ін.

Зараз національна вища школа готує фахівців з 360 спеціальностей за понад 1000 напрямками і спеціалізаціями.[46]

У Мінську знаходиться Національна академія наук Білорусі.

Медицина

Державна система охорони здоров'я Мінська сьогодні складається з 12 стаціонарних лікувальних установ для дорослого населення, 4 дитячих клінічних лікарень, 9 диспансерів, міського пологового будинку, 2 центрів реабілітації дітей, лікарні паліативного лікування «Хоспіс», 33 міських поліклінік для дорослого населення, двох медичних амбулаторій, 18 дитячих поліклінік, консультативно-діагностичного центру, центру пластичної хірургії та косметології. Стоматологічна допомога надається у 11 міських стоматологічних поліклініках, міській дитячій стоматологічній поліклініці та інших. На підприємствах і в установах міста функціонують 13 медичних та 161 фельдшерських пунктів здоров'я. У 64 амбулаторно-поліклінічних закладах функціонують денні стаціонари на 1473 ліжка, в 14 міських поліклініках — домашні стаціонари.

Швидка і невідкладна допомога здійснюється силами 146 бригад міської станції швидкої медичної допомоги.[47]

Культура
Театр опери та балету

Мінськ має дуже багато історико-культурної, духовної та інтелектуальної спадщини. Архітектурні пам'ятки, музеї, театрально-концертна сфера, розвинута мережа культурно-просвітницьких установ, плеяда талановитих, високопрофесійний діячів мистецтва складають величезний культурно-творчий потенціал, невичерпні можливості для розвитку духовного життя мінчан.

Всього в систему культури столичного та державного підпорядкування входять 12 театрів, 120 бібліотек, 18 музеїв, 36 закладів клубного типу, 8 вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, 27 дитячих шкіл мистецтв, понад 10 концертних організацій і самостійних творчих колективів.[48]

Працюють: Білоруська державна філармонія, Мінський цирк, кіностудія «Білорусьфільм», Мінський зоопарк. 11 будинків культури, 9 палаців культури, у тому числі Палац Республіки. 8 народних театрів.

Економіка

Мінськ — найбільший промисловий центр Білорусі. Тут знаходяться такі потужні складальні підприємства, як Мінський тракторний завод, що випускає близько 8-10 % від світового обсягу ринку колісних тракторів, а також завод Амкодор — виробник дорожньо-будівельної та іншої спеціалізованої техніки та обладнання. Мінськ — великий виробник дорожньої техніки, найбільші підприємства в цій галузі — Мінський автомобільний завод, що випускає великовантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси і причіпну техніку, Мінський завод колісних тягачів VOLAT і виробник дизельних двигунів Мінський моторний завод. На початку 1990-х на базі ремонтного трамвайно-тролейбусного заводу було організовано нове підприємство — Белкомунмаш, яке зараз є одним з найбільших у східній Європі виробників електротранспорту.

Окрім великих транспортних підприємств, існує ряд інших: фабрика високоточної оптики Цейс-БЕЛома і лазерів ЛЕМТ. Виробляються телевізійна техніка марки «Горизонт», побутова техніка «Атлант» Мінського заводу холодильників, а також рідкокристалічні екрани і мікросхеми на заводі Інтеграл.

2007 року розпочалось будівництво бізнес-центру «Royal-Plaza», 2008-го року — житлового комплексу «Ветразь» — найвищих хмарочосів Білорусі.

Транспорт
Тролейбус МАЗ 103Т біля залізничного вокзалу Мінська

Мінськ є великим транспортним центром. Перевезення пасажирів здійснюється на 9 трамвайних маршрутах, близько 70 тролейбусних, понад 100 автобусних, є 3 лінії метро, маршрутні таксі.

У місті знаходяться Центральний автовокзал, кілька автобусних і залізничних станцій. Міжнародний аеропорт Мінськ-2 знаходиться на відстані 40 км від міста і з'єднаний висококласною автомагістраллю з центром міста. Довжина мінської кільцевої автодороги становить понад 56 км.

У місті працюють міські автобуси виробництва Мінського автомобільного заводу: 12-метрові МАЗ 103 і МАЗ 104, 18-метрові зчленовані «гармошки» МАЗ 105 на базі МАЗ-104 і 14-метровий тривісний подовжений автобус МАЗ 107.

Мінськ має велику тролейбусну систему, на якій працюють такі моделі тролейбусів як МАЗ 103Т виробництва МАЗу, що був розроблений на базі міського автобуса МАЗ 103. Також працюють тролейбуси виробництва мінського заводу Белкомунмаш: Белкоммунмаш 101 (той же ЗіУ-682, перше покоління Белкомунмашів); 12-метрові Белкоммунмаш 201 і 18-метрові Белкомунмаш 213[49]; 12-метровий Белкоммунмаш 221, який повністю уніфікований з МАЗ 103Т і МАЗ 103 (друге покоління Белкомунмашів) ; 11.8-метровий Белкоммунмаш 321 і новий зчленований Белкоммунмаш 33300, особливістю якого стала дизельно-генераторна установка дизельного двигуна APU (третє покоління); четверте покоління тролейбусів, представлене розробкою тролейбуса Белкоммунмаш 4200, який має акумуляторні батареї для забезпечення автономного ходу.

Спорт

Станом на 2007 рік у Мінську було 3519 спортивних споруд, у тому числі 18 великих стадіонів, 664 спортивні зали, 57 плавальних басейнів, 6 манежів, 5 спортивних споруд зі штучним льодовим покриттям, 138 стрілецьких тирів. Серед найбільших: Мінський палац спорту, «Мінськ-Арена», Палац водного спорту, футбольний манеж, Мінський льодовий палац спорту, палац тенісу, стадіони «Динамо», «Трактор», спортивний оздоровчий комплекс «Олімпійський» та ін.

Мінський футбольний клуб «Динамо» — чемпіон СРСР, багаторазовий чемпіон Білорусі; хокейні клуби «Динамо», «Юність» та «Керамін» — чемпіони країни останніх сезонів; чоловічий гандбольний клуб СКА — неодноразовий переможець єврокубків, чемпіонатів СРСР та Білорусі.

Інформація для туристів
Готель «Європа»

Столиця Білорусі — перспективний центр туризму міжнародного значення. У Мінську створено туристичні зони Верхнє місто, Лошицький садибно-парковий комплекс, туристичні маршрути «Музеї Мінська», «Мінськ театральний», «Мінськ археологічний», «Пам'ятки забудови міста 18 — поч. 20 ст.», «Мінськ — столиця Республіки Білорусь», «Місто на Менці» та ін.

Історико-архітектурні пам'ятки
Високий Ринок
Троїцьке передмістя

Галерея

Міжнародні відносини

У Мінську розташовуються практично всі посольства країн, з якими Білорусь має дипломатичні відносини. Тут знаходяться понад 40 іноземних посольств, 2 генеральних консульства, 9 почесних консульств, представництва міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, МВФ, ЮНІСЕФ та інші). Крім Мінська, дипломатичні установи інших країн у Білорусі розташовуються тільки в Бресті (консульський пункт Монголії, генеральні консульства Республіки Польща, Російської Федерації та України), Гродно (генеральні консульства Литовської Республіки та Республіки Польща) і у Вітебську (консульство Латвійської Республіки).

Міста-побратими

Станом на січень 2008 року Мінськ має 14 міст-побратимів[53]:

  1. Ноттінгем, Велика Британія (1957)
  2. Сендай, Японія (1973)
  3. Бангалор, Індія (1973)
  4. Ліон, Франція (1976)
  5. Чанчунь, Китай (1992)
  6. Лодзь, Польща (1992)
  7. Бонн, Німеччина (1993)
  8. Ейндговен, Нідерланди (1994)
  9. Душанбе, Таджикистан (1998)
  10. Кишинів, Молдова (2000)
  11. Гавана, Куба (2005)
  12. Тегеран, Іран (2006)
  13. Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати (2007)
  14. Анкара, Туреччина (2007)

Люди

У місті народилися:

Див. також

Примітки
  1. http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
  2. https://www.nottinghamcity.gov.uk/information-for-business/business-information-and-support/business-support-and-finance/eu-funding/
  3. http://en.changchun.gov.cn/yhcs3/msk/ycgk12/
  4. https://old.kyivcity.gov.ua/files/2018/2/15/Mista-pobratymy.pdf
  5. http://www.ivilnius.lt/pazink/apie-vilniu/miestai-partneriai
  6. https://omr.gov.ua/ua/international/goroda-partneri/minsk-belarus/
  7. https://www.brasovcity.ro/file-zone/regulamente/primarie/Statutul-mun-Brasov.pdf
  8. http://admomsk.ru/web/en/city/international/foreign#minsk
  9. Agia Napa — Union of Cyprus Municipalities.
  10. Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
  11. Чирский Н. А. Чирский Е. Н. Минск: Путеводитель. Мн.: Университетское, 2002. C. 8
  12. Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Мн., 1974. С. 232—234 // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 22
  13. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. — 696. С. 14
  14. М. В. Кузняцоў. Таямніца далёкіх вякоў // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34
  15. Горад на Нямізе Архівовано 10 серпня 2010 у Wayback Machine. // Зямля пад белымі крыламі Архівовано 10 серпня 2010 у Wayback Machine. // Караткевіч У. Збор твораў: У 8 т. Т. 8. Кн. 1. П'есы. Нарыс. — Мн.: Маст. літ., 1990. — С. 385—570
  16. Шпилевский П. М. Путешествие по Полесью и белорусскому краю. Мн., 1992. // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 31—32
  17. Карский Е. Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. — М., 1962. — С. 483.
  18. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 2. — С. 625.
  19. Obrębska-Jabłońska A. Czy ukraiński wpływ na toponimię białoruską? // Slavia Orientalis. XXII, 1973, № 2, 261—265.; Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34—35
  20. Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада / Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 10
  21. Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 36
  22. Mińsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VI. — Warszawa, 1885. S. 453
  23. Кастусь Лашкевіч, 5 афіцыёзных міфаў пра Мінск // TUT.BY, 11 вересня 2009 р.
  24. У. Ляхоўскі. Дык няўжо ж нам ніколі ня склеіць, ня сшыць // Радыё Палёнія, 30 липня 2008
  25. Рашэнне Мінскага гарадскога Савета народных дэпутатаў ад 5 верасня 1991 г. № 167 «Аб гербе г. Мінска і аб вяртаньні гораду яго гістарычнай назвы Менск». Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 14 вересня 2009.
  26. 69 гадоў таму Менск стаў Мінскам Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine. // Наша Ніва, 29 липня 2008
  27. Повѣсть временныхъ лѣтъ // Институт русской литературы (Пушкинский Дом) РАН. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 15 вересня 2009.
  28. Привилей месту Менскому, на право майдеборское и иные вольности. 14.03.1499 г. // АЗР Т. 1: 1340—1506. Спб., 1846. № 165. С. 187—189.
  29. А. К. Цітоў. Пячаткі і герб / Сімвалы горада і Менскага ваяводства // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 215
  30. Ганна Соўсь. 3 ліпеня 1655 году расейскае войска захапіла Менск // Радыё Свабода, 3 липня 2008
  31. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 168
  32. Хроніка важнейшых падзей // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 564
  33. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 187
  34. Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 124
  35. Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 128
  36. Гісторыя Беларусі (у кантэксце сусветных цывілізацый). Вучэбн. дапаможнік / В. І. Галубовіч, З. В. Шыбека, Д. М. Чаркасаў і інш.; Пад рэд. В. І. Галубовіча і Ю. М. Бохана. — Мн.: Экаперспектыва, 2005. С. 401
  37. Zdzisław J. Winnicki, Szkice kojdanowskie, Wydawnictwo GAJT, Wrocław 2005, ISBN 83-88178-26-1. S. 77—78.
  38. Norman Davies, Powstanie '44, Wydawnictwo Znak, Kraków 2004, ISBN 83-240-0459-9. S. 195
  39. Указ Президиума ВС СССР от 26.06.1974 № 6163-VIII — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 22 травня 2021.
  40. Клімат Мінська(англ.)
  41. Анастасия Янушевская. Данные мониторинга свидетельствуют об ухудшении состояния атмосферного воздуха в Минске за последнюю неделю // БелаПАН
  42. Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 234
  43. Переписи населення Російської Імперії та СРСР
  44. «Национальный состав населения Республики Беларусь» (Том 3)
  45. за рідною мовою
  46. Наука и образование // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  47. Здравоохранение // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  48. Культура // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  49. Белкомунмаш 213 був розроблений у кінці 90-х на базі Белкоммунмаш 201
  50. Троіцкая гара, Траецкая гара, Траецкае прадмесце // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 553
  51. Троицкое предместье // «Минск старый и новый»
  52. Руслан Гарбачоў. 10 найстарэйшых будынкаў Мінска паводле Уладзімера Дзянісава // Салідарнасць, 17 квітня 2009
  53. Города, породнённые с г. Минском по состоянию на ноябрь 2008 г. // Отдел протокола и зарубежных связей Мингорисполкома

Джерела та література

Література
  • Минск / Автор текста Хорсун В.А. — Минск : «Беларусь», 1984. — 192 с. — 25 000 прим. (біл.) (рос.) (англ.) (фр.) (нім.) (ісп.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.