Потебня Андрій Опанасович

Андрій Потебня народився 19 серпня 1838 року в селі Перекопівка на Роменщині Полтавської губернії. Батько Андрія — Панас Юхимович Потебня, козацького роду, походив із запорожців, був відставним штабс-капітаном — брав участь у війнах з Персією і Туреччиною в 1828—1829 роках. Служив судовим засідателем у Ромні, де мав будинок: у Перекопівці в нього був хуторець з п'ятьма кріпаками. У родині Потебні було п'ятеро дітей: чотири сини й одна донька. (Троє з чотирьох братів — Андрій, Петро і Микола — віддали свої життя у боротьбі з російським царизмом, стали революціонерами). Ерудований у багатьох наукових питаннях, володіючи кількома мовами, батько майбутнього героя визвольного повстання над усе цінував освіченість. Андрій був у сім'ї другим сином. Першому, Олександру, судилося стати відомим вченим, засновником так званого психологічного напряму у вітчизняній філології. Його іменем названо Інститут мовознавства Академії наук України.

У 1848 році батьки віддають десятилітнього Андрія до Орловського, а згодом до Полоцького кадетського корпусу. Відкритий 1835 року в древньому білоруському місті, корпус мав цілком конкретну мету: активно русифікувати дворянську молодь західних, недавно загарбаних губерній, подолати ворожі царській Росії настрої, які йшли з Польщі після потопленого в крові повстання 1830—1831 років.

Згодом 16-й випуск Полоцького кадетського корпусу, до якого належав Андрій Потебня, переводять до Петербурга.

Андрій Потебня закінчив навчання в званні прапорщика і був направлений у 16-й Шліссельбурзький піхотний полк 4-ї піхотної дивізії, розквартирований у Варшаві. Між ним і людьми, до яких так рвалася його душа, постав мундир офіцера російської армії — мундир загарбника. Не допомагали ані досконале знання польської мови, ані вроджені щирість та доброта. Через два роки Потебню посилають у Царськосільську стрілецьку школу.

Там студентська громадськість перебувала під впливом діячів революційно-демократичного руху, зокрема друга Тараса Шевченка Зигмунта Сераковського, який називав себе «українцем з правого берега Дніпра». Дружба з ним і завершила формування поглядів Андрія Потебні. Діставши 1 грудня 1859 року свідоцтво І ступеня про відмінне закінчення офіцерської школи, він повертається до свого Шліссельбурзького полку в Польщу. І одразу знаходить однодумців.

Виникає революційна організація російських офіцерів у Польщі, що згодом дістала назву «Організація Потебні».

У лютому 1863 року Андрій Потебня приїздить до Лондона, аби переосмислити ситуацію після кількаденної партизанської війни. Поразка польського повстання була очевидною, але він особисто пообіцяв Огарьову та Герцену будь-що зберегти комітет російських офіцерів.

Після повернення до Варшави, закликає офіцерів і солдатів російської армії підтримати польське повстання; переконує, що свобода багатостраждальної батьківщини тісно пов'язана із звільненням Польщі.

У ніч з 4 на 5 березня 1863 року повстанці, озброєні косами, напали на значно чисельніший загін російського війська. Їх очолював, також з косою в руках, Андрій Потебня. Куля наздогнала його біля стіни цвинтаря містечка Пяскова Скала. Товариші віднесли смертельно пораненого в груди Потебню в сторожку, і там він на світанні помер на їхніх руках — спокійно й мужньо. Останніми його словами були: «Дай вам Бог перемогти в боротьбі супроти тиранії…».

Надгробок на могилі А.Потебні

Низка закордонних газет відгукнулася на смерть Андрія Потебні, глибоко схвилювала вона й польських патріотів.

1953 року, на 90-ту річницю повстання, прах Андрія Потебні й загиблих разом з ним повстанців з великими військовими почестями було перенесено до розташованого неподалік місця бою замку на околиці Кракова, біля Пяскової Скали і поховано в братській могилі. Цей замок перетворений на історико-краєзнавчий музей.

На надгробку написано: «Тут спочиває шістдесят п'ять невідомих повстанців 1863 року і серед них академік Стефан Залевський й українець Андрій Потебня колишній офіцер російських військ та соратник Олександра Герцена. Вічна слава бійцям за нашу і вашу свободу!»

У Кракові в Старому Подгорже та у Вроцлаві в Сеполно є вулиці, названі його ім'ям.

Образ Андрія Потебні, російського офіцера, який співчуває польському національно-визвольному руху та бере активну участь у замаху на російського генерал-губернатора в Польщі Олександра фон Людерса, був втілений в польсько-радянському фільмі Ярослав Домбровський (1976). Роль Андрія Потебні виконав російський актор Володимир Івашов.

• Франчук В. Ю. Потебня Андрій Опанасович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 448. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.

• Потебня Андрій Опанасович / Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.