Потьомкінські села

Потьомкінські села (рос. Потёмкинские деревни) — камуфляжні села, які були вибудувані за вказівкою графа Потьомкіна вздовж маршруту Катерини II під час її поїздки в 1787 році в Україну — Причорномор'я і Тавриду, які були відвойовані в Османської Імперії, хоча скоріш за все села були просто дуже прикрашені за реальний стан бідної імперії. У нещодавно глухій місцевості імператриця побачила безліч будівель, війська, процвітаюче населення. Постав її погляду і Чорноморський флот у Севастополі. Ці досягнення здивували не тільки імператрицю, але й представників іноземних дворів, які подорожували разом з нею, а також австрійського імператора Йосипа II, що приєднався до них інкогніто. Дехто із цих представників залишив спогади про поїздку, також оповідями очевидців скористалися інші зарубіжні автори.

Салют на честь Катерини ІІ у 1787 році. Худ. Плерш Я. Б., 1787 р. Львівська картинна галерея.

Очевидець поїздки французький посол при дворі Катерини II граф Се-Гюр писав[1][2]:

Міста, села, садиби, а іноді і прості хатини були так оздоблені і замасковані тріумфальними арками, гірляндами квітів і ошатними архітектурними декораціями, що вид їх обманював, перетворюючи їх у нас на очах у чудові міста, раптово споруджені палаци, в сади, розкішно створені.

Варто зауважити, що граф Се-Гюр писав про міста, села та садиби, які реально існували, але були надмірно прикрашені, але згодом зусиллями рядом авторів затвердилась думка, що були лише майстерно розписані декорації, а самих сіл не існувало.

Авторство поширення оповідей про те, що на місці потьомкінських сіл не існувало ніяких поселень, приписують саксонському дипломату Гельбігу. Вперше легенда була опублікована анонімно, згодом — у книзі-памфлеті Йоганна Альбрехта «Пансалвін, князь темряви». В 1809 ця книга була видана російською мовою, викликавши обурення ще живих співробітників Потьомкіна[3].

Незважаючи на певну міфологічність, вислів «потьомкінські села» міцно увійшов у вжиток у значенні «показухи», окозамилювання.