Правила внутрішнього трудового розпорядку

Пра́вила вну́трішнього трудово́го розпоря́дку — локальний нормативний акт, що регулює внутрішній трудовий розпорядок на підприємствах, в організаціях, установах, інших організаційно-правових формах юридичних осіб незалежно від форми власності[1].

Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації на основі типових правил (ст. 142 Кодексу законів про працю України). Типові правила внутрішнього трудового розпорядку були затверджені у 1984 році Постановою Держкомпраці СРСР № 213.

Типові правила пропонують наступну структуру правил внутрішнього трудового розпорядку:

І. Загальні положення

ІІ. Порядок приймання та звільнення працівників та службовців

ІІІ. Основні обов'язки працівників та службовців

IV. Основні обов'язки адміністрації

V. Робочий час та його використання

VI. Заохочення за успіхи в роботі

VII. Відповідальність за порушення трудової дисципліни

В силу ч. 1 ст. 142 Кодексу законів про працю України правила внутрішнього трудового розпорядку є обов'язковим документом для кожного суб'єкта господарювання, що застосовує найману працю[2].