Правовстановлюючий документ

Правовстан́овлювальний докум́ент документ, який посвідчує правовий зв'язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Види правовстановлювальних документів за законодавством України

Право власності посвідчується, зокрема, такими видами правовстановлювальних документів:

  • нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу,
  • нотаріально посвідченим договором пожертви,
  • нотаріально посвідченим договором довічного утримання (догляду),
  • нотаріально посвідченим договором ренти,
  • нотаріально посвідченим договором дарування,
  • нотаріально посвідченим договором міни,
  • спадковим договором;
  • свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів);
  • свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах);
  • свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;
  • свідоцтвом про право на спадщину;
  • свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
  • договором про поділ спадкового майна;
  • договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно;
  • договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
  • договором про виділення частки в натурі (поділ);
  • іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
  • рішенням суду;
  • договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства тощо[1].

Право власності на земельну ділянку раніше посвідчувалося державним актом, а з 2013 року — даними державного земельного кадастру[2].

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.