Прагматика тексту

Прагматика тексту — специфічне відношення, що фіксує взаємини між суб'єктами текстової діяльності, між письменником і читачем.

Зазвичай у прагматиці тексту враховані комунікативні інтереси реципієнта, зберігаються толерантні засади мовних взаємин. Автор здебільшого дбає, щоб його твір був доступним, зрозумілим, зв'язним, надає читачеві можливість реалізувати несуперечливу референцію, часто застосовує прийом всевідання, бере на себе функції вихователя та пророка. Натомість у постмодернізмі адресат набуває повної свободи, можливості бути партнером письменника, який пропонує складну гру, розставляючи у своєму тексті пастки, підкидаючи замасковані ключі, натяки тощо, або зовсім нехтує аудиторією. Такі прийоми сприймаються як «знущання» над читачем, хоча теоретики постмодернізму переконують, що сучасний читач здатний отримати задоволення від аналогічної прагматики тексту. Цей прийом спробували й раніше, зокрема він представлений в експериментальній прозі М. Йогансена, Ю. Смолича, В. Домонтовича, Г. Шкурупія, Л. Скрипника, Емми Андієвської та ін.