Преформізм

Преформі́зм чи преформація (від лат. praeformo — раніше утворюю, передутворення) — вчення про наявність у статевих клітинах організму цілком сформованих мініатюрних зародків або їхніх частин.

Jan Swammerdam, Miraculum naturae sive uteri muliebris fabrica, 1729

Прихильники преформізму розуміли індивідуальний розвиток організму механістично, як просте розгортання або кількісний ріст існуючих ще в статевих клітинах частин зародка. Преформаційне вчення про розвиток було висунуте ще в античний період Гіппократом і дістало завершене ідеалістичне трактування в працях Яна Сваммердама (1669), Ніколя Мальбранша (1672), Марчело Мальпігі (1673) та інших. У цей же час вчення було доповнено метафізичною теорією «укладання зародків», за якою у живих істотах закладені зародки всіх майбутніх поколінь. В кінці XVIII століття, у зв'язку з розвитком ембріології, особливо під впливом праць К. Ф. Вольфа та Г. Х. Пандера, оформлюється епігенетична теорія розвитку зародка. В кінці XIX та на початку ХХ століть широкого розвитку набула експериментальна ембріологія, яка сприяла прогресу знань про індивідуальний розвиток організму, проте ще була не в змозі подолати методологічну обмеженість преформізму та епігенезу.