Привибійна зона
Привибійна зона (рос. призабойная зона, англ. borehole zone, critical area of a formation, bottomhole formation zone, нім. Stossnähe f, Stossbereich m; bohrlochnahe (sondennahe) Zone f) – при нафто- і газовидобутку – ділянка пласта, що примикає до стовбура свердловини, в межах якої змінюються фільтраційні характеристики продуктивного пласта в період будівництва, експлуатації або ремонту свердловини.
Вступ
Причини, що приводять до зміни фільтраційних характеристик пласта: перерозподіл напружень у приствольній частині свердловини, гідродинамічний і фіз.-хім. вплив бурового розчину або ін. технологічних рідин на породу і пластові флюїди, фіз.-хім. процеси, викликані технологією і режимами експлуатації.
Конфігурація, розміри і гідродинамічні характеристики П.з. змінюються протягом всього терміну існування свердловини. Вони визначають гідравлічний зв’язок свердловини з пластом та істотно впливають на її продуктивність. Конфігурація зони із зміненими гідродинамічними характеристиками пласта в приствольній частині свердловини не має якоїсь суворої геом. форми, і її морфологія, особливо в тріщинних і тріщинно-порових колекторах, складна і різноманітна.
Впливаючи на П.з. різними способами (кислотне обробляння, гідророзрив пласта тощо), відновлюють або підвищують її фільтраційні характеристики. Найбільший ефект досягається комплексним впливом на П.з.
ОБРОБЛЕННЯ ПРИВИБІЙНОЇ ЗОНИ ПЛАСТА
ОБРОБЛЕННЯ ПРИВИБІЙНОЇ ЗОНИ ПЛАСТА – у нафтовидобуванні – діяння на привибійну зону пласта з метою покращення або відновлення фільтраційних властивостей, а також кріплення її у випадку нестійкості колекторів аґентами і способами, які вибрані в залежності від геолого-фізичних умов і поставленого завдання – кислотами, нафтокислотними емульсіями, розчинниками, парою, електропрогріванням, пінами, розчинами ПАР, кумулятивною і гідропіскоструминною перфорацією, термохімічним способом, опромінюванням тепловим і акустичним полями, смолами і ін.
ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДІЯННЯ НА ПРИВИБІЙНУ ЗОНУ ПЛАСТА
Методи діяння на гірські породи в привибійній зоні різними кислотними розчинами з метою очищення порових каналів від внесених механічних домішок, розчинення деяких складових порід (карбонатів). У результаті збільшується пористість, проникність і відповідно дебіт свердловини. Найпоширенішим методом є соляно-кислотне оброблення.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.