Привушна залоза

Привушна слинна залоза — це складна розгалужена альвеолярна залоза, яка виділяє білковий секрет. Вона найбільша серед слинних залоз, маса її становить 20-30 г. Залоза розташована в привушній ділянці обличчя, в занижньощелепній ямці. Залоза покрита привушною фасцією, від якої в товщу залози відходять сполучнотканинні перетинки. За формою залоза нагадує конус, основа якого обернена вперед і назовні, а верхівка заходить за гілку нижньої щелепи. Частину залози, що розташована на поверхні лиця, називають поверхневою, а частину за гілкою нижньої щелепи — глибокою. Через залозу проходять поверхнева скронева артерія (гілка зовнішньої сонної артерії), занижньощелепна вена, лицевий і вушно-скроневий нерви. У товщі та на поверхні залози розташовані привушні лімфатичні вузли. Із залози виходить привушна протока, що лежить на 1-2 см нижче від виличної дуги і біля переднього краю жувального м'яза загинається, пронизує щічний м'яз і відкривається на слизовій оболонці щоки в присінок рота проти верхнього другого великого кутнього зуба.

Її кінцеві секреторні відділи представлені білковими ацинусами, які побудовані з 10-15 білкових секреторних клітин — сероцитів.

Сероцити мають конічну форму, їх вузький апікальний полюс виступає в просвіт кінцевого секреторного відділу та містить ацидофільні секреторні гранули. У центрі клітини розміщується кругле ядро та добре розвинутий синтетичний апарат клітини. Цитоплазма клітин забарвлюється базофільно. У складі білкового ацинуса сероцити оточені міоепітеліальними клітинами. Зовні ацинус оточений базальною мембраною.

Міоепітеліальні клітини мають зірчасту форму, своїми монкими відростками вони охоплюють зовні секреторні клітини, утворюють кошик. Міоепітеліоцити розміщуються між базальним полюсом сероцитів і базальною мембраною. Це видозмінені епітеліальні клітини, які в цитоплазмі містять численні актинові мікрофіламенти. Скорочення відростків міоепітеліоцитів сприяє виведенню секрету із кінцевих секреторних відділів привушної слинної залози.