Пригоди Вінні Пуха

Сюжет мультфільму походить від трьох раніше випущених анімаційних художніх фільмів Діснея, створених за мотивами книг про пригоди Вінні-Пуха А. А. Мілна: «Вінні-Пух і медове дерево» (1966), «Вінні-Пух і день турбот» (1968) та «Пригоди Вінні-Пуха і Тигрика» (1974). Додатковий матеріал було використано для зв’язку трьох сюжетів, щоб історії могли зливатися одна в одну.

Четверту, найкоротшу частину було створено для завершення фільму. Послідовність подій використали з останнього розділу книги «Будинок у куточку Пуха», де Крістофер Робін має залишити Чарівний Ліс, тому що починає ходити до школи. У цій частині Крістофер Робін і Пух обговорюють те, що їм подобалося робити разом. Хлопець прохає ведмедика, щоб той пам’ятав його та зберіг спогади про час, який вони проводили разом. Пух погоджується, і фільм закінчується словами оповідача: «Куди б не пішов Крістофер Робін, Пух завжди буде чекати на його повернення».

Шість років по тому, після виходу «Пригод Вінні-Пуха», Дісней замовив четвертий художній фільм за мотивами історій. Показ «Вінні Пух і День народження віслюка Іа» відбувся в кінотеатрах 11 березня 1983 року, але згодом виявилося, що мультфільм не мав логічної зв’язки з попередніми частинами. Відтоді цей фільм займає окреме місце серед домашніх відеотек.

• Вінні-Пух — Стерлінг Холлоуей
• Крістофер Робін — Брюс Рейтерман, Джон Уолмслі, Тимоті Тернер
• Поросятко — Джон Фідлер
• Іа — Ральф Райт
• Ру — Клінт Говард, Дорі Вітакер
• Кенга — Барбара Лудді
• Тигр — Пол Вінчелл
• Кролик — Джуніус Метьюз
• Сова — Хел Сміт
• Ховрах — Говард Морріс
• Оповідач — Себастьян Кабот

«Пригоди Вінні-Пуха» — це останній фільм за особистою участю Уолта Діснея з часів створення «Вінні-Пух та медове деревце» і «Вінні-Пух та день турбот». Уолт Дісней завжди хотів створити художній фільм, але замість цього він вирішив зняти короткометражні фільми та ознайомити американську аудиторію зі своїми героями. В усіх частинах «Вінні-Пуху» використано пісні братів Шерманів, що виконали треки «Вінні-Пух» та «Чудові тигри».

Персонаж Гофер, який не фігурує в оповіданнях Мілна, з’явився тому, що Дісней хотів показати загальноамериканського персонажа, який міг би сподобатися дітям. До того ж Уолт Дісней мав наміри додати певні комічні елементи до свого фільму.

Щоб показати Поросятко більш реалістично, аніматори використовували різні рухи, що мали переконати глядачів у виразності героїв, оскільки Порося та Вінні-Пух виглядали як ляльки. Епізод, де Кролик має справу з опудалом Пуха, що є частиною "декору його дому", не було в оригіналі книги, але режисеру спала на думку ця ідея , коли він вперше прочитав книгу.

Фільм «Пригоди Вінні-Пуха» схвалений критиками вебсайту Rotten Tomatoes на основі 13 відгуків. Він має рейтинг 8,4/10. Критики відгукуються про фільм такими словами: «Мабуть, найвдаліша з літературних адаптацій Діснея — ці неймовірні, чарівні епізоди. Від перегляду цих класичних історій про Вінні-Пуха захоплює дух». Кінокритик Леонард Малтін також відзначив даний художній фільм.

Однак були й негативні відгуки. У 1960-х роках в одній зі своїх робіт Рут Хілл Вігерс згадав Діснейського Вінні-Пуха разом з кількома іншими адаптаціями «руйнуванням цілісності оригінальних книг».

Фільм визнаний Американським інститутом кіно.