Принцип експоненціального зростання чисельності популяцій в сприятливому і необмеженому стаціонарному середовищі

При́нцип експоненціа́льного зроста́ння чисе́льності популя́цій в сприя́тливому і необме́женому стаціона́рному середо́вищі — один із основних екологічних принципів динаміки популяцій. В. І. Вернадський називав цей процес «тиском життя». У природі експоненціальне зростання популяції практично ніколи не спостерігається (якщо і відбувається, то протягом дуже нетривалого часу, змінюючись спадом чисельності або виходом її на деякий стаціонарний рівень). Розмір популяції завжди обмежений зверху. Про можливості геометричного зростання чисельності організмів згадували Ж. Бюффон і К. Лінней. Розрахунки Т. Мальтуса дуже вплинули на Ч. Дарвіна і А. Воллеса при формуванні концепції природного відбору.

  • Так, Чарлз Дарвін розраховував потенціал зростання популяцій різних організмів (за його оцінками, наприклад, число нащадків пари слонів — тварин, що розмножуються дуже повільно, — через 750 років повинно було б досягти 19 мільйонів).
  • Бактерія Bacillus coli ділиться кожні 20 хвилин; при такій швидкості розмноження достатньо 36 годин, щоб цей одноклітинний організм покрив всю земну кулю суцільним шаром.
  • А одна інфузорія (Paramecium caudatum) могла б за кілька днів виробити таку кількість протоплазми, яка за обсягом в 10 тисяч разів перевищила б обсяг земної кулі [68, с. 223].
  • Нарешті, найбільшою інтенсивністю розмноження на Землі відрізняється, мабуть, гриб дощовик гігантський — кожен його примірник здатний давати по 7,5 мільярдів (!) спор; якщо всі спори "підуть в діло ", то вже у другому поколінні обсяг дощовиків в 800 разів перевищить обсяг нашої планети …

"Даний принцип використовується в екології перш за все для того, щоб охарактеризувати (причому кількісно!) потенційні можливості популяції до зростання. Оцінюючи різницю між тією чисельністю, яка могла б бути досягнута популяцією при збереженні протягом деякого часу експоненціального росту, і тією, яка реально спостерігалася через цей час, можна практично виміряти інтенсивність смертності (або еміграції), а проаналізувавши інформацію про динаміку смертності, виявити і фактори, що обмежують зростання досліджуваної популяції "[1].

Див. також

Література

  • Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
  • Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London : Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
  • McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
  • Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. 319 p.

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. Гиляров A.M. Популяционная экология: Учеб. пособие. — М., 1990. — 191 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.