Принцип експоненціального зростання чисельності популяцій в сприятливому і необмеженому стаціонарному середовищі

При́нцип експоненціа́льного зроста́ння чисе́льності популя́цій в сприя́тливому і необме́женому стаціона́рному середо́вищі — один із основних екологічних принципів динаміки популяцій. В. І. Вернадський називав цей процес «тиском життя». У природі експоненціальне зростання популяції практично ніколи не спостерігається (якщо і відбувається, то протягом дуже нетривалого часу, змінюючись спадом чисельності або виходом її на деякий стаціонарний рівень). Розмір популяції завжди обмежений зверху. Про можливості геометричного зростання чисельності організмів згадували Ж. Бюффон і К. Лінней. Розрахунки Т. Мальтуса дуже вплинули на Ч. Дарвіна і А. Воллеса при формуванні концепції природного відбору.

• Так, Чарлз Дарвін розраховував потенціал зростання популяцій різних організмів (за його оцінками, наприклад, число нащадків пари слонів — тварин, що розмножуються дуже повільно, — через 750 років повинно було б досягти 19 мільйонів).
• Бактерія Bacillus coli ділиться кожні 20 хвилин; при такій швидкості розмноження достатньо 36 годин, щоб цей одноклітинний організм покрив всю земну кулю суцільним шаром.
• А одна інфузорія (Paramecium caudatum) могла б за кілька днів виробити таку кількість протоплазми, яка за обсягом в 10 тисяч разів перевищила б обсяг земної кулі [68, с. 223].
• Нарешті, найбільшою інтенсивністю розмноження на Землі відрізняється, мабуть, гриб дощовик гігантський — кожен його примірник здатний давати по 7,5 мільярдів (!) спор; якщо всі спори "підуть в діло ", то вже у другому поколінні обсяг дощовиків в 800 разів перевищить обсяг нашої планети …

"Даний принцип використовується в екології перш за все для того, щоб охарактеризувати (причому кількісно!) потенційні можливості популяції до зростання. Оцінюючи різницю між тією чисельністю, яка могла б бути досягнута популяцією при збереженні протягом деякого часу експоненціального росту, і тією, яка реально спостерігалася через цей час, можна практично виміряти інтенсивність смертності (або еміграції), а проаналізувавши інформацію про динаміку смертності, виявити і фактори, що обмежують зростання досліджуваної популяції "[1].