Проворнов Василь Севастьянович

Василь Севастьянович Проворнов (рос. Василий Севастьянович Проворнов; нар. 15 липня 1915, Реутов, Російська імперія — пом. 13 березня 1983, Москва, СРСР) — радянський футболіст, нападник. Грав на позиціях правого напівсереднього та центрфорварда. Відомий виступами за «Трактор» (Сталінград), був одним з його лідерів в роки перед Другою світовою війною та найкращим бомбардиром у найуспішнішому для клубу чемпіонаті СРСР 1939. У тому ж році став фігурантом «Справи Пономарьова і Проворнова» — насильницької спроби переведення в команду ЦБЧА. Питання про його повернення в Сталінград вирішувалося на засіданні Політбюро під особистим керівництвом Йосипа Сталіна.

Василь Проворнов
Особисті дані
Повне ім'я Василь Севастьянович Проворнов
Народження 15 (28) липня 1915
  Реутов, Московська губернія, Російська імперія
Смерть 13 березня 1983(1983-03-13) (67 років)
  Москва, СРСР
Громадянство  СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1931—1933 «Червоне Знамя» (Р) ?(?)
1934—1935 «Сталінець» (М) ?(?)
1936—1940 «Трактор» (Ст) ?(?)
1941 «Профспілки-1» (М) 3(1)
1944—1945 «Торпедом» (М) 1(0)
1946 «Спартак» (М) 3(0)
1947—1948 «Крила Рад» (К) 41(6)
1949 «Торпедом» (М) 3(1)
1950 «Більшовик» (Ст) 11(2)
Тренерська діяльність**
СезониКомандаМісце
1951—1952
1953—1957
1959—1964
1965
1968—1970		 «Хімік» (Москва)
«Торпедо-кл.» (М)
«Торпедо-кл.» (М)
«Авангард» (К)
«Вимпел» (Корольов)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У 1940-і роки змінив декілька клубів вищого дивізіону, включаючи московські «Торпедо» й «Спартак». Завершивши кар'єру гравця, тренував клуби рівня третього дивізіону й нижче.

Як гравець мав високий рівень техніки, швидкістю й рухливістю, готовністю потужно пробити, особливо з правої ноги, з будь-якого становища[1].

Життєпис

У 16 років Василь розпочав виступати в регіональних змаганнях за клуб «Червоне Знамя» з рідного підмосковного Реутова. У 19 років прийняв запрошення команди «Сталінець» (Москва).

Навесні 1936 року Проворнов став одним з надбань клубу «Трактор» (Сталінград), який збирав склад для дебюту в осінньому чемпіонаті групи «Г». Василь відразу ж закріпився в стартовому складі на позиції центрфорварда.

Першим титулом футболіста та його команди була перемога в турнірі групи «Г» 1937 року. У 11 матчах Проворнов відзначився 9 голами.

У 1938 році «Трактор» увійшов до числа учасників групи «А» — головного дивізіону чемпіонату СРСР. Своїми першими голами на цьому рівні Проворнов відзначився 2 червня в матчі п'ятого туру в ворота «Зеніта», з льоту добив м'яч, який відскочив від суперника після розіграшу штрафного[2].

По ходу сезону Василь засмучував також воротарів ленінградського «Сталінця», московського «Буревісника» й «Спартака», але загалом залишався в тіні партнерів по нападу, серед яких виділявся Олександр Пономарьов. На фініші чемпіонату тренер Юрій Ходотов перевів Проворнова на позицію правого напівсереднього, де він продовжував грати і в 1939 році.

Сезон 1939 року Проворнов розпочинав швидше як гравець, який виходить на заміну, хоч і зрівняв рахунок у другому турі в матчі з московським «Динамо». Але у восьмому турі Ходотов сконструював в центрі нападу ударну трійку «Проворнов — Пономарьов — Проценко», з якою «Трактор» виграв три матчі поспіль. Василь в цих матчах відзначився двічі, спочатку у воротах київського «Динамо», а потім вирішальним голом чинному чемпіону «Спартаку» — перемога над ним вперше вивела «Трактор» у лідери вищого дивізіону.

Вже на наступний день після перемоги над «Спартаком» Пономарьов та Проворнов змушені були покинути Сталінград: під загрозою призову в армію першого «переконали» окрім бажання перейти в ЦБЧА, іншого — в московське «Динамо». Керівники міста у відповідь організували серію звернень місцевих громадських організацій в уряд СРСР, яке врешті-решт стала на бік «Трактора». Не минуло й місяця, як футболісти знову грали за волзьку команду, а Політбюро в документі за підписом Сталіна засудило «переманювання непорядними методами». Можливо, це був єдиний в СРСР випадок, коли футбольні трансферні питання офіційно вирішувалися на засіданні вищого органу влади[3].

За три дні до засідання Василь відкрив рахунок у матчі проти «свого» московського «Динамо», який завершився перемогою «Трактора» та овацією, влаштованої сталінградським футболістам 55-тисячною столичною аудиторією.

До кінця сезону 1939 року Проворнов відзначився ще сім разів, з 12 голами став найкращим бомбардиром «Трактора». Гулбат Торадзе в книзі «Футбол на все життя» згадував враження грузинських уболівальників від гри Проворнова в матчі з тбіліським «Динамо»: «Публіці сподобалися реактивний лівий крайній Проценко та особливо — надзвичайно рухливий та напористий інсайд Проворнов, який, немов виправдовуючи своє прізвище, був всюдисущим й до того ж забив потужним ударом»[4].

Після найяскравішого сезону в своїй кар'єрі та в історії «Трактора» (4-е підсумкове місце в чемпіонаті) Василь був менш помітний в 1940 році. Тренери перевели його на позицію лівого напівкрайнього, і за весь сезон Василь відзначився одним голом у легкому для «Трактора» матчі, який завершився розгромом московського «Металурга».

Після закінчення сезону Проворнов разом з товаришами по команді Пономарьовим, Проценком та Івановим перейшов у новостворену московську команду вищого дивізіону «Профспілки-I».

Примітки
  1. Виталий Прищепов. Элегантный форвард сороковых // Самарский футбол, № 34(426), 31 августа 2010 г.
  2. Протокол матча (рос.)
  3. Летопись Акселя Вартаняна. Год 1939. Часть 4. Недолго музыка играла. Заговор сорвал… Сталин // Спорт-Экспресс, 27 мая 2005 г.
  4. Гулбат Торадзе. Футбол на всю жизнь. — Тбилиси: Русский клуб, 2007. — ISBN 99940-60-26-0

Література
  • Гулбат Торадзе. Футбол на всю жизнь. — Тбилиси : Русский клуб, 2007. — ISBN 99940-60-26-0.
  • Олександр Перель. В борьбе за знамя чемпиона страны. — М. : Физкультура и спорт, 1940.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.