Прогнозні ресурси корисних копалин

Прогнозні ресурси — можлива кількість корисних копалин на геологічно недостатньо вивчених ділянках земної кори і гідросфери. Оцінка прогнозних ресурсів проводиться на основі загальних геологічних уявлень, науково-теоретичних передумов, а також сприятливих результатів регіональних геологічних, геофізичних і геохімічних досліджень.

Загальна характеристика

Прогнозні ресурси твердих корисних копалин оцінюються в межах басейнів, великих районів, рудних вузлів, рудних полів і окремих родовищ, окремо на кожний вид корисної копалини. Залежно від обґрунтованості вони поділяються на 3 категорії: P1, P2 і Р3[1]:

  • Прогнозні ресурси категорії P1 відображають можливість приросту запасів за рахунок розширення площ поширення тіл корисних копалин за контуром підрахунку запасів по категорії С2, або виявлення нових тіл корисних копалин на розвіданих, а також виявлених при пошуково-оцінювальних роботах родовищах. Оцінка ресурсів базується на результатах геологічних, геофізичних і геохімічних досліджень площ можливого поширення корисних копалин, а також на геологічній екстраполяції даних більш вивченої частини родовища.
  • Прогнозні ресурси категорії Р2 враховують можливість виявлення в басейні, районі, рудному вузлі, рудному полі нових родовищ корисних копалин.
  • Прогнозні ресурси категорії Р3 відображають лише потенційну можливість виявлення нових родовищ на основі сприятливих стратиграфічних, літологічних, тектонічних і палеогеографічних передумов.

Прогнозні ресурси нафти, газу і конденсату оцінюються в межах великих регіонів, нафтогазоносних провінцій, акваторій, областей, районів, площ. Залежно від обґрунтованості вони поділяються на дві категорії: D1 і D2[2][3]:

  • Прогнозні ресурси категорії D1 оцінюються в межах великих регіональних структур з доведеною промисловою нафтогазоносністю.
  • Прогнозні ресурси категорії D2 — у межах великих регіональних структур, промислова нафтогазоносність яких ще не доведена.

Прогнозні ресурси підземних вод оцінюються однією категорією (Р1)[4][5][6]. Вони враховують можливість виявлення нових родовищ підземних вод.

Див. також

Джерела
  1. Наказ ДКЗ від 25 жовтня 2004 року № 225 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ вугілля», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 року за № 1419/10018
  2. СОВЕТ МИНИСТРОВ СССР. Об утверждении классификации запасов месторождений, перспективных и прогнозных ресурсов нефти и горючих газов : Постановление : № 299 : [рос.]. — 1983. — 8 апреля.
  3. Наказ ДКЗ від 10 липня 1998 року № 46 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 1998 року за № 475/2915
  4. Наказ ДКЗ від 4 лютого 2000 року № 23 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 лютого 2000 року за № 109/4330
  5. Наказ ДКЗ від 6 жовтня 2009 року № 393 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ промислових підземних вод », зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2009 року за № 981/16997
  6. Наказ ДКЗ від 14 березня 2002 року № 32 «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ мінеральних підземних вод », зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 320/6608

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.