Прости меня моя любовь

У серпні 1999 року на «Beethoven Street Studio» було закінчено зведення та мастеринг другого альбому гурту.

За день до початку студійних сесій Земфіра сказала, що їй «хотілося б зробити акцент на тому, що не варто чекати „Икры № 2“, — це я кажу для підстраховки. Крім того, я не припиню боротися з порівняннями з Лагутенко… Продюсирувати свій другий альбом я буду виключно сама»[3]. Земфіра також сказала, що збиралася включити декілька з восьми пісень, написаних у місті Уфа. Генеральний директор «REAL Records» Олена Михайлова коментувала процес роботи над платівкою: «Вона вникає в усі деталі того, що відбувається. Вона може годинами просиджувати з дизайнером, вибираючи якусь фотографію, яка піде в дизайн буклета її нового альбому. Вона може місяцями думати над назвою цього альбому. Чудово те, що вона таку увага приділяє кожній деталі, пов'язаної з виходом альбому». Загальне звучання альбому, яке не задовольняло саму Земфіру, вплинуло на запис третього студійного альбому «Четырнадцать недель тишины», основним завданням в роботі над яким стояло доведення аранжувань до досконалих[4].

28 березня 2000 року відбувся реліз альбому «Прости меня моя любовь». На презентації альбому «Нашому радіо» Земфіра зізналася, що хотіла назвати цей альбом «Ендорфіни» — гормони щастя, але вирішила, що це «буде виглядати занадто по-медичному».

З альбому було випущено п'ять радіо-синглів: «Искала», «Созрела», «П. М. М. Л.», «Не отпускай», «Хочешь?», а також три відеокліпи на пісні «Искала», «Хочешь?», «П. М. М. Л.». Музичне відео «Искала» з моменту виходу в ротацію в лютому 2000 року тримається в 5-ці кліпів каналу «MTV Росія» дуже довго.