Земфіра

Земфіра народилася в місті Уфа, в робітничому мікрорайоні Черніковці на вулиці Адмірала Ушакова, де її сім'я проживала аж до кінця 1990-х років. Земфіра має татарське походження. Батько — Талгат Талхойович Рамазанов, вчитель історії. Мати — Флорида Хакімівна, лікар-спеціаліст з лікувальної фізкультури. Старший брат Раміль Рамазанов загинув у результаті нещасного випадку під водою під час підводного полювання. Відвідувала уфимський дитячий садок № 267.

З п'яти років навчалася в музичній школі, за класом фортепіано, де її взяли до хору солісткою. Тоді ж відбувся теледебют співачки: вона заспівала соло на місцевому телебаченні пісню про черв'ячка: «Жив на світі черв'ячок, черв'ячок ледачий. Спати лягав на бочок». У сім років написала першу пісню, яку виконала у мами на роботі.

Вже в дошкільному віці Земфіра захопилася музикою. У школі Земфіра встигала займатися одночасно в 7 гуртках, але робила основні акценти на музиці та баскетболі; вона закінчила музичну школу з відзнакою, а на початку 1990 року стала капітаном жіночої юніорської збірної Росії з баскетболу, попри те, що високим зростом не відрізнялася (зріст Земфіри — 172 см). «Я була розігруючим. Я була найменшою, зате найважливішою», — говорила співачка, додавши, що займалася цим видом спорту з третього класу. Тренер збірної Юрій Максимов згадував: "Земфіра дуже захоплювалася баскетболом, була найкращим гравцем і капітаном команди. У 1990—1991 роках ми виграли юнацьку першість Росії, і, звичайно, я трохи засмутився, коли вона вирішила зав'язати зі спортом".

Паралельно Земфіра вчилася грати на гітарі і прямо на вулиці виконувала, за однією з версій, пісні «Кіно», «Акваріума», «Наутілус Помпіліус». За іншою версією, вона виконувала хіти зарубіжних виконавців мовою оригіналу, зокрема, — Джорджа Майкла і Фредді Мерк'юрі. Після закінчення школи Земфіра опинилася перед дуже складним для себе вибором: музика або баскетбол. Дівчина вибрала музику і вступила відразу на другий курс Уфимського училища мистецтв, яке закінчила з червоним дипломом за спеціальністю «естрадний вокал». Після училища вона підробляла в уфимських ресторанах, виконуючи пісні під акомпанемент свого однокурсника саксофоніста Влада Колчина. Через рік Земфірі набридла ця діяльність, і вона припинила виступи.

З 1996 року Земфіра працювала звукооператором на радіостанції м. Уфа «Європа плюс» — записувала рекламні ролики (джингли). У цей же час вона пробує писати в програмі Cakewalk пісні, які згодом увійдуть до її першого альбому («Снег», «Почему», «Синоптик», «Ракеты»). Бере участь як друга вокалістка в популярному в той час гурті «Спектр Ейс». Бек-вокал Земфіри можна почути у пісні «Как жаль, что он не негр».

На студії радіостанції над своїм матеріалом працював звукорежисер Аркадій Мухтаров. Спільно з ним Земфіра записує свій перший демо-диск. Аркадій був налаштований записувати власні пісні, але виконавиця переконала його записати її матеріал: «Я, звичайно, був упевнений, що моя власна творчість набагато важливіша… але [її] твердокам'яний характер … зробив свою справу. І ми з нервуванням, але все ж записали перший демонстраційний диск», — розповідав пізніше музикант. Паралельно Земфіра збирає власний гурт. Перший музикант, з яким вона почала працювати — бас-гітарист Ринат Ахмадієв. Разом вони вирішують записати програмний мінімум пісень. Ринат приводить барабанщика Сергія Созінова, і вони починають спільні репетиції, на яких Земфіра почергово грає на гітарі та клавішних. Земфіра вмовляє директора підліткового клубу «Апельсин» Лілію Храбріну надати групі приміщення для репетицій.

У 1997 році про гурт вперше пише преса. Журналіст Світлана Руцька написала статтю про колектив для регіональної газети і пізніше згадувала: «Йшов 1997 рік, до виходу її першого альбому залишалося два роки, а майбутня знаменитість тоді була просто талановитою уфімською дівчиною, нікому навіть у рідному місті не відомою. Але харизму ж не сховаєш, та й пісні, які дала мені героїня матеріалу послухати, були привабливими. Ось тоді ми і вирішили розповісти про неї всій республіці. Пам'ятаю, вже тоді Земфіра зробила програмну заяву: „У мене стільки музики в голові, що діватися нікуди“».

Земфіра продовжує набирати музикантів в колектив. З приходом клавішника Сергія Миролюбова гурт зібрано майже повністю, не вистачає лише соло-гітариста. Ним стає Вадим Соловйов, який приєднується до гурту після одного з концертів. Земфіра позичає гроші на поїздку до Москви і починає займатися «розкруткою» колективу. На щорічному фестивалі «Максидром» касета, на якій були записані три пісні («Снег», «-140» и «Скандал»), через журналісток, яким Земфіра дала послухати демозаписи, потрапляє в руки продюсеру гурту «Мумій Троль» Леоніду Бурлакову[2]. Він вирішує ризикнути і записати альбом.

З 19 жовтня по 7 листопада 1998 року в студії «Мосфільм» пишеться перший альбом. Звукорежисером виступає Володимир Овчинников, саунд-продюсером — вокаліст гурту «Мумій Троль» Ілля Лагутенко[2]. Крім членів гурту, в записі беруть участь гітарист Юрій Цалер і барабанщик Олег Пунгін з гурту «Мумій Троль».

У середині січня 1999 Земфіра та Ілля Лагутенко виконують зведення альбому в Лондоні на «домашній» студії гурту «Мумій Троль» Beethoven street studio зі звукорежисером Крісом Бенді, який працював над усіма їхніми колишніми альбомами[2]. З 15 записаних пісень викидається композиція «Не отпускай», яка згодом увійде в другий альбом Земфіри.

Дебютний альбом отримує назву «Земфіра» (так само як і назва останньої пісні в альбомі). Реліз планується на 24 квітня, але переноситься на 10 травня. Але вже з середини лютого в ефір радіостанцій надходять пісні «СПИД», «Ракеты» і «Ариведерчи». Перша з них стає хітом сезону і викликає у публіки «бурю суперечливих емоцій»[2]. 5-6 березня в Празі був знятий кліп на дану композицію за сценарієм Павла Румінова. 24 квітня був знятий кліп на пісню «Ариведерчи», який вийшов в ефір раніше першого.

24 березня в московському клубі «Республіка Beefeater» відбулася прес-конференція звукозаписувальної компанії «Втікай звукозапис», на якій журналістам вперше була представлена юна співачка із міста Уфа. Вона відповідала на запитання і заспівала пісню башкирською мовою. 8 травня в клубі «16 тонн» відбулася презентація альбому. На концерті всіляко намагалися відтворити настрій весни, яка так і не входила в свої права: по всій сцені було розкидано зелене листя, а Земфіра вплела у волосся ромашку, на якій потім ворожила при виконанні пісні «Ромашки».

10 травня відбувся реліз дебютного альбому, який здобув велику популярність. 19 червня Земфіра виступила в Уфі на концерті на честь дворіччя радіостанції «Срібний дощ» (під час концерту був відзнятий кліп на пісню «Почему»), а свій перший концертний тур вона розпочала 1 вересня у Москві. Гурт дає концерти в Східному Сибірі, Поволжі і далі по всій Росії і деяких містах ближнього зарубіжжя (дебют колективу в Петербурзі відбувся 18 вересня)[2]. Тур був перерваний на 15 днів з 15 по 30 жовтня у зв'язку з хворобою та госпіталізацією Земфіри і був завершений в Ризі 5 січня 2000 року. 11 грудня 1999 року гурт став хедлайнером першого фестивалю «Нашествие»[3]. Ілля Нагібін в «Коммерсанті» писав прои успіх гурту: «„Дівчинку з плеєром“ слухають найрізноманітніші верстви населення, і деякі навіть називають абсолютно фантастичну цифру продажів дебютного альбому Земфіри — 60 млн копій (звісно, із врахуванням піратських записів). Настільки ж успішно проходить і її гастрольний тур…»[4]

У грудні колектив починає запис другого студійного альбому. В цей же час був записаний ремікс на пісню «Сніг», який згодом був випущений як подарунковий сингл (у нього також увійшла композиція «Лондон»)[2]. Сингл був випущений 26 грудня п'ятитисячний тиражем, і 26-27 грудня учасники гурту роздавали його відвідувачам чотирьох великих музичних магазинів столиці. Реліз синглу був задуманий як антипіратська акція[3].

У січні 2000 року провідні ЗМІ опублікували підсумки музичного року. Земфіра і її гурт перемогли в чотирьох номінаціях журналу «ОМ»: «Виконавець року», «Скандаліст року», «Прорив року» та «Альбом року». 8 квітня 2000 року гурту «Земфіра» була вручена премія журналу Fuzz за підсумками 1999 року в двох номінаціях: «Найкращий гурт» і «Найкращий альбом» (за дебютну роботу)[3].

Березневий номер культового журналу «ОМ» виходить із Земфірою на обкладинці. Це була друга обкладинка «Ома», для якої знялася виконавиця (після травневого номера 1999 року — першого моменту, коли співачка з'явилася перед широкою публікою)[5]. За дану фотографію «ОМ» виграв головний приз на конкурсі «Обкладинка року» 2000 року, в номінації «Чоловічі журнали». Земфіра була присутня на церемонії вручення нагороди[6]. Пісня «Искала» з майбутнього другого альбому прозвучала в художньому фільмі «Брат 2» (вийшов на екрани в травні того ж року), а також була видана у складі саундтреку до стрічки[7].

28 березня відбулася прем'єра другого альбому, «Прости меня моя любовь». В альбомі містився цілий перелік пісень, які стали хітами і звучали звідусіль протягом декількох років, у тому числі «Созрела», «Хочешь», «Город», «Доказано», «П. М. М. Л.», «Искала» і «Рассветы»[8]. Земфіра починає масштабний концертний тур на підтримку платівки. 1 квітня пройшов перший великий сольний концерт співачки в Москві — в СК «Олімпійський»[9].

26 серпня виконавиця була удостоєна Державної молодіжної премії Республіки Башкортостан в області культури імені Шайхзаді Бабича за 1999 рік. Другий альбом співачки став найбільш продаваним диском в Росії 2000 року. Земфіра отримала нагороди премії «Рекордъ» 2001 року в категоріях «Виконавець року» і «Альбом року». Тираж альбому склав більше півтора мільйони екземплярів і став найбільшим комерційним успіхом в кар'єрі співачки.[8]. Журнал «ОМ» беззаперечно визнає Земфіру «Виконавицею року» (без номінації інших артистів)[10]. Колектив співачки отримує номінацію на премію «Овація» 2001 року, в категорії «Рок-гурт року»[11].

Зростаюча популярність виконавиці привела до неприємного інциденту на концерті в Якутську, де через тисняву постраждало дев'ятнадцять чоловік. Міліція звинуватила у трагедії Земфіру, яка, в свою чергу, звинуватила представників правоохоронних органів у некоректній поведінці і назвала причиною події жадібність організаторів концерту, які продали більшу кількість квитків, ніж був здатний вмістити стадіон «Туймаада»[12]. На прес-конференції в Москві виконавиця говорила, що інцидент серйозно вплинув на неї. "У мене таке відчуття, що я придбала товарний знак і всі, кому не лінь, мене продають. На концертах не тільки наших, а й будь-яких інших груп виникають якісь заворушення. Незрозуміло, чому так роздули цю ситуацію … ", — говорила Земфіра, продовжуючи: «Я розумію, що не в силах це зробити, але мені б хотілося скасувати цю дурну популярність, щоб я могла нормально працювати. Я музикант, я не ідол, не гуру, не герой …». У результаті, співачка скасувала решту запланованих концертів та на деякий час пішла в «творчу відпустку». Восени 2000 року Земфіра взяла участь у проекті пам'яті Віктора Цоя «КІНОпроби. Tribute Віктор Цой», записала для нього пісні «Кукушка» (яка увійшла також в її сингл «До свидания…») і «Каждую ночь», а також виступає на концертах на підтримку альбому. Трепетно ставлячись до Цоя, Земфіра постійно звертається до його творчого доробку в своїй творчості.