Протести в Папуа 2019

15 серпня 2019 року, в річницю Нью-Йоркської угоди 1962 р. та обговоренням Папуа на Форумі Тихоокеанських островів у Тувалу[10][11], протести папуасів відбулися в кількох містах Індонезії, включаючи Джаяпуру, Сентані, Тернат, Амбон, Бандунг, Джок'якарта, Джакарта та Маланг.[12] До протестів приєдналися різноманітні студентські групи папуасів, які мирно протестували в Джокьякарті та Джакарті, проте організатори та кілька протестуючих були заарештовані в інших містах, хоча вони були звільнені незабаром після цього. У Бандунг цивільне ополчення змусило протестуючих змінити місце проведення мітингу.[13] У місті Маланг папуаські протестуючі зіткнулися з контрпротестантами, а пізніше й фанатами футбольного клубу «Арема Маланг» які викрикували расистські гасла. Повідомлялося, що п'ятеро протестуючих були «важко поранені», і практично всі протестувальники були здебільшого поранені.[14][15]

16 серпня 2019 року, під час святкування Незалежності Індонезії, сорок три папуанські студенти в Сурабаї, Східна Ява, були заарештовані поліцією після повідомлення про те, що індонезійський прапор був пошкоджений біля будівлі, в якій вони мешкали. Згідно з даними поліції, будівля, де зупинялися студенти, штурмувалась поліцією, коли біля будівлі збирався натовп, який готувався до нападу на неї.[16] Повідомлялося, що цивільні ополченці з фронту «Ісламські захисники» та молоді «Панкасіла» були присутніми на місці і нападали на студентів.[17] Серед іншого молодь кричала їм «Мавпи, виходьте».[18]

19 серпня кількатисячний натовп за повідомленням Франс Прес, почав протестувати в Манокварі, столиці провінції Західного Папуа. Протест перетворився на бунт, в результаті якого будівлю місцевого парламенту підпалили. За даними індонезійських чиновників, троє офіцерів поліції отримали поранення через мітингувальників.[19] Крім громадських закладів, деякі приватні будівлі також були підпалені.[20] Деякі з протестуючих носили прапор «Ранкової зірки» — старий прапор Нідерландської Нової Гвінеї, використовуваний сепаратистським рухом Західного Папуасу — при цьому вигукували гасла про незалежність.[16] В Індонезії подібна дія карається до 15 років тюремного ув'язнення.[21] Віце-губернатор Західної Папуа Мохамад Лакотані зауважив, що економіка міста була повністю паралізована протестами.[22] За словами речниці Національного комітету із Західної Папуа, під час протестів у Манокварі жінку протестувальницю поранили в щиколотку. Збройні сили Індонезії розповіли ЗМІ, що 21 серпня було дислоковано і розміщено 300 солдатів у Манокварі.[23]

Джаяпура, найбільше місто регіону та столиця провінції Папуа, в ньому вийшли сотні протестуючих, які насильно зняли прапор Індонезії перед офісом губернатора Лукаса Енембе.[21] Протестуючі також перекрили дорогу до міського аеропорту Сентані.[24]

У місті Соронг також відбулися акції протесту з повідомленнями про постріли.[25] У відповідь на образу про «мавп» в Сурабаї, частина протестуючих одягнулася як мавпи.[18] Натовп проник в аеропорт Доміна Едуарда Осока і кидав каміння в скляні вікна аеропорту, пошкодивши будівлю терміналу.[26] Атака також тимчасово порушила діяльність аеропорту.[27] Крім аеропорту, міська тюрма також піддалася підпалюванню, в результаті чого відбулася втеча 258 засуджених та поранено деяких тюремних охоронців,[28] хоча 23 серпня в'язниця зазначила, що більшість в'язнів, що втекли, просто намагалися врятуватися від пожежі та перевірити свої сім'ї і що більшість втікачів повернулися до в'язниці.[29]

Близько 4000 — 5000 протестувальників зібралися в шахтарському містечку Тіміка, де було пошкоджено готель біля місцевого парламенту Регіону Міміка. Подальші сутички між протестуючими та поліцією сталися перед будівлею парламенту, коли поліція розігнала натовп, який чекав регента Міміки Елтінуса Омаленга. Зрештою, десятки були заарештовані, звинувачені у пошкодженні готелю або примушенні до роботи в місцевій авторемонтній майстерні, щоб забезпечити шинами автомобілі, які вони зпалили під час протесту. Повідомлялося про поранення 3 поліцейських.[30][31][32]

Тисячі протестувальників також зібралися в містечку Факфак 21 серпня, де побачили, як місцевий ринок та офісна будівля розпалюються, а протестуючі перекривають дороги до аеропорту Факфак Тореа. Поліція також обстріляла сльозогінним газом протестуючих, щоб розігнати натовп. За словами речника індонезійської поліції, ситуація була «стримана», і близько 50 людей були причетні до підпалу будівлі ринку. Кілька людей постраждали в ході протестів і сутичок.[33][34]

Мітинги проходили також у містах Мерауке, Набіре, Яхукімо та Біак.[23][25][35] 22 серпня папуаські студенти в Джакарті також провели акцію перед Міністерством внутрішніх справ.[36] Більш мирні акції протесту тривали: мирним «довгим маршем» у Сармі-Регенсі 23 серпня[37] та акцією зп проголошення незалежності в Семарангу наступного дня.[38] Інші мітинги проти расизму, також проходили в Джок'якарті[39], Бандунгу[40] та Денпасарі[41]. Деякі активісти відзначають, що протести були найбільшими, що відбувалися в регіоні протягом багатьох років.[42] Протести продовжувались 26 серпня, під прапором Західного Папуа мирними мітингувальниками в Деяї Регенті налічував 5000 за даними організаторів, поряд із одночасними мітингами в папуаських містах Вамена, Паніяй, Яхукімо та Догіяй на додаток до міст, що не входять до Папуа, таких як Макасар.[43] 28 серпня протестуючі в Дейяї вимагали від регента Дейяя підписати петицію з вимогою проведення референдуму про незалежність, але згідно з офіційними даними, протестуючі напали на офіцерів, які охороняли місце розташування, і в наступних сутичках загинув один сержант індонезійської армії, а деякі офіцери поранені. Були також повідомлення про жертви серед цивільного населення — за даними Національної поліції Індонезії, двоє цивільних людей загинули[44], а місцеві ЗМІ Суара Папуа повідомили про шість загиблих.[7][45] Місцеві правозахисники повідомили про сімох загиблих серед цивільних.[3] Пізніше поліція заявила, що п'ятеро протестувальників були вбиті внаслідок спроби заволодіти поліцейською зброєю.[2]

Вранці 30 серпня тривалі бурхливі протести призвели до того, що відділення Генеральної виборчої комісії в Джаяпурі було підпалено, згоріли також документи місцевих представників, обраних на виборах 2019 року. Мітингувальники також підпалювали будівлі та автомобілі у місті,[46] вриваючись до в'язниці в районі Абпура.[47] Тієї ночі до Джаяпури було додатково направлено, ще 1 250 співробітників служби безпеки.

1 вересня провладні групи охоронців в університетських гуртожитках розстріляли трьох студентів Західного Папуа. З'явилися кадри індонезійських солдатів, що стріляли в прямому ефірі в протестуючі натовпи протягом попереднього тижня, вбивши 6-8 демонстрантів.[48][49] Поліція Індонезії заарештувала десятки демонстрантів, причетних до протестів. Влада Індонезії стверджує, що заарештовані демонстранти брали участь у підпалі урядових будівель 29 серпня.[50] Повідомляється, що молодий чоловік папуаської національності був убитий після того, як індонезійська поліція прибула, щоб розігнати демонстрацію в Абепурі.[51]

2 вересня уряд Індонезії відправив в Західне Папуа додатково 6000 військовослужбовців поліції та військових у зв'язку з відключенням мережі Інтернет. Влада Індонезії заборонила такі, що вони вважають «насильницькі протести», і попередила, що будь-яка особа, яка була замішана в «підтримці сепаратизму» або «висловлювані сепаратистських думок» на публіці, буде заарештована і звинувачена у державній зраді.[1] Індонезійська імміграційна служба оголосила, що чотири громадяни Австралії, які нібито брали участь у демонстраціях за незалежність, будуть депортовані з країни.[52][53]

Того ж дня уряд Індонезії оголосив, що доступ до регіонів Папуа та Західного Папуа для іноземних громадян буде обмежений.[54] Індонезійська поліція заблокувала марш за незалежність в Манокварі.[49]

У середу, 4 вересня, начальник поліції Індонезії Лукі Ермаван звинуватив адвоката з прав людини папуанських студентів у Східній Яві, Вероніку Коман, заявивши: «що вона дуже активно розповсюджує провокаційні новини».[55] Також він пообіцяв знайти та заарештувати підозрюваних активістів і заявив, що «Ми переслідуємо їх … та вже знаємо, хто вони».[56]

Бюро ООН з прав людини оприлюднило заяву, в якій засудило насильство в Західному Папуа, закликаючи владу Індонезії припинити бойові дії проти протестувальників, та припинити тривале залякуванню журналістів, правозахисників та студентів. Офіс також закликав до офіційного діалогу між урядом Індонезії та жителями Папуа.[57]

5 вересня уряд Індонезії частково розблокував доступ до інтернету в регіоні, попередивши, що він може заблокувати його в будь-який момент, якщо вважатиме, що ситуація «погіршилася».[58][59]

Повідомляється про вбивство одного студента під час протестів 23 вересня. Індонезійські військові заявили, що протестуючі спалили урядовий офіс у Вамені.[60] За словами командира місцевого військового округу в результаті заворушень 16 цивільних осіб загинули і ще 65 отримали поранення, жертв серед поліцейських чи військових немає. За даними місцевої влади, конкретний акт протестів був викликаний окремим інцидентом расизму в місті. Кореспондент національної газети «Kompas» у Вамені повідомив, що по всьому місту лунали вогнепальні постріли, а цивільні жителі переховувались у відділеннях поліції та військових базах.[61] З 16 загиблих протестуючих, 13 приїхали з інших провінцій, більшість загиблих потрапили у пастки, які були розставлені розлюченими протестуючими.[5] Відповідаючи на акції протесту, Міністерство зв'язку та інформації знову відключило інтернет у Вамені.[62]

Під час сепаратистських протестів та сутичок в Джаяпурі, було вбито трьох протестуючих та одного офіцера.[4]