Проценко Федір Данилович

1886 року розпочав концертну діяльність.

Колезький асесор, працював викладачем музичної дисципліни в Ніжинському історично-філологічному інституті. Активно займався громадським життям, організовував аматорські вистави; заснував при ніжинському Народному домі вокальну студію, струнний і вокальний квартети. В цьому часі мав товариські стосунки та працював з М. К. Заньковецькою, М. К. Садовським, М. Л. Кропивницьким.

1893 року засновує Ніжинський мішаний хор.

Запрошував до виступів кобзаря Терентія Пархоменка.

1913 року закінчує регентські учительські курси в Петербурзі.

1934 року у нього відбирають виплеканий ним хор, займається педагогічною діяльністю, диригує хором в піонерському клубі.

Його син, Андрій Проценко — флейтист; створював українську школу гри на флейті, педагог. 1937 року розстріляно двох інших синів — Володимира і Сергія. По тому заарештовано і розстріляно першу дружину сина Миколи, заарештовано чоловіка племінниці.

Дід робив все, щоб рятувати онуків — одразу ж усиновлює дітей розстріляного сина Володимира: Миколу і Люсю.

В часі Другої світової війни виступав з хором на лісових галявинах перед бійцями, на передовій.

До останніх днів займався громадською роботою. Помер в евакуації.

Написав «Мистецькі спомини».

Серед виконаних ролей:

• Карась — «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського,
• Виборний — «Наталка Полтавка» Котляревського.

В січні 2014 року у Ніжині прийняли рішення перейменувати провулок Шкільний на провулок Федора Проценка.

2015 року на будинку, де він проживав, встановлено пропам'ятну дошку.

• Повернення Федора Проценка
• Родовід
• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Федор Данилович Проценко
• Архівна справа
• УРЕ
• НБУВ

•  Проценко Федір Данилович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 485