Прощавай, немита Росія

«Прощавай, немита Росія» (рос. «Прощай, немытая Россия») — вірш російського поета Михайла Лермонтова, названий за першим рядком.

Історія

Прийнято вважати, що вірш був написаний в травні 1840 року у час від'їзду на заслання на Кавказьку війну) або в квітні 1841 року, коли поетові було наказано покинути Петербург.

За життя Лермонтова вірш не публікувалася і не був відомий. Перша згадка про вірш міститься в листі російського видавця та літературознавця П. І. Бартенєва до колеги П. О. Єфремова від 9 березня 1873 року, в якому наводиться текст вірша зі словами «Ось ще вірші Лермонтова, списані з оригіналу».

«Прощавай, немита Росія» був вперше опублікований в 1887 році літературним істориком П. О. Висковатовим в журналі «Русская старина» (№ 12, с. 738—739) без вказання джерела, потім в 1890 році в заснованому П. І. Бартенєвим журналі «Русский архив» (№ 11, с. 375), текст супроводжений приміткою: «Записано зі слів поета сучасником».

Блакитна уніформа російських жандармів

Текст

Вірш складається з двох чотиривіршів. У редакції, опублікованій «Російським архівом» (1890):

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.

Новітній інтерес

Рядки з «Немитої Росії» неодноразово цитував В. В. Путін на зустрічах з переможцями конкурсу «Учитель року Росії»[1][2].

В 2017 року Президент України Петро Порошенко процитував рядки з вірша на урочистій церемонії з нагоди отримання Україною безвізового режиму з країнами ЄС, яка стала символом розриву України з імперією[3]. В Україні це цитування призвело до сплеску інтересу до вірша та історії його створення.

Заперечення авторства М. Лермонтова

Вірш був представлений в радянських шкільних підручниках протягом значного часу існування СРСР[4] і завжди подавався за авторством Михайла Лермонтова.

Питання про авторство Лермонтова першим підняв в 1989 році письменник В. С. Бушин[5][6], потім в 1994 році припущення про фальсифікацію були опубліковані в газеті «Літературна Росія» істориком і публіцистом Г. Є. Клечоновим[7]. Сумніви в авторстві вірша висловили також літературознавці М. Д. Ельзон[8] і М. М. Скатов[9][10], письменники В. В. Хатюшин[11] і С. А. Сокуров, критик В. Г. Бондаренко[12] та інші.

На думку ж деяких авторів, «російські критики та літератори розгорнули дискусію щодо уявної непричетності Михайла Лермонтова до образливого для російських патріотів вірша тільки з розквітом у Росії „путінізму“ та „культом величі“ Росії»[відсутнє в джерелі][13].

Примітки
  1. Interfax: Путин рассказал учителям о любви к Лермонтову
  2. РИА Новости: Путин. Патриотизм должен быть нравственным ориентиром для подростков
  3. Прощай, немита Росіє! — Порошенко про остаточний розрив з імперією
  4. Лермонтов в советской школе (1953—1991): канон, идеология, педагогика): The Canon, Ideology, Pedagogy
  5. Бушин В. С. Странная судьба одного стихотворения // Кубань. — 1989. — № 10. — С. 80 — 90.
  6. Бушин В. Письмо Президенту: Кто немытый?
  7. Г. Е. Клечёнов. «Об одной очень старой мистификации»
  8. Об авторе стихотворения «Прощай, немытая Россия…» // Звезда. — 2004, № 2.
  9. Н. Н. Скатов. Всеведенье пророка: к 190-летию со дня рождения М. Ю. Лермонтова // Русская литература. — 2005, № 1. — С. 13—14.
  10. И. Буккер: Прощай, немытая Россия
  11. В. Хатюшин: Давно разоблачённая фальшивка
  12. В. Бондаренко. Лермонтов: мистический гений[недоступне посилання з Декабрь 2019]
  13. Мельница мифов: Лермонтову приписали русофобию
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.