Путінізм

Путіні́зм — ідеологічна підтечія російського націоналізму, що зародилася в середовищі російської політичної еліти на початку 2000-х років і є домінуючою державною ідеологією в сучасній Росії. Ідеологічно путінізм є химерним поєднанням старіших ідеологій російського націоналізму, таких як панславізм/слов'янофільство, євразійство, націонал-більшовизм та нашизм, й базується на концепції створення та поширення руского міру на якомога більшій території, при одночасному бажанні економічного співробітництва з Заходом для збільшення статків російської олігархічної еліти.[4]

Карикатура: вплив Путіна на ЗМІ. Автор: Петер Веллеман, Нідерланди

«Кордони Росії ніде не закінчуються» — риторична відповідь на питання, проголошена Путіним[1] та згодом активно розрекламована.[2] Ідея постійної війни й панування, імперіалістична ідеологія — ознаки фашизму.[3]

Культ Путіна. Товари у канцелярському відділі крамниці.

Офіційний портрет

Офіційний портрет

Серп і молот (символи СРСР) — під прапором РФ (символом незалежної Росії) — вказують на синкретизм режиму Путіна

По відношенню до України, основними інструментами Росії по поширення руского міру є церковна війна, кібер-війна, інформаційна війна, економічна війна, юридична війна та культурна війна. Однак найголовнішим аспектом путінізму по відношенню до України є її іредентистські претензії до України, які виражаються у реституціоністських претензіях Росії на територію України, й відповідних військових діях по захопленню цих територій; прикладами таких дій останніх років є Анексія Криму та Донбасу в України Росією.

Російський політолог Андрій Піонтковський стверджує, що ідеологія російського фашизму багато в чому схожа на німецький фашизм (нацизм), тоді як промови президента Володимира Путіна відображають схожі ідеї з ідеями Адольфа Гітлера.[5][6] Під час російського вторгнення в Україну Олексій Данілов заявив, що оточення Путіна говорило, що психічний стан президента не нормальний — у нього «потік дах».[7] Раніше американська розвідка заявляла, що їх головне завдання - з'ясувати правду про психічний стан російського лідера. Адже, на думку експертів, поведінка Путіна стає все більш непостійною і нераціональною. А CNN, посилаючись на двох неназваних високопосадовців в адміністрації США, заявив, що президент Росії Путін перебуває у вкрай розлюченому стані через жорсткі санкції Заходу проти російської економіки.[8]

Професор Олег Гринів вважає, що треба чітко відрізняти путінзм від рашизму, бо рашизм стосується ідеологічного обґрунтування авантюрної політики нинішнього російського диктатора Путіна — московського імперіалізму, під якою об'єдналися ідеологічні суперники (компартійні ідеологи та шовіністи й антикомуністи) задля економічного й політичного шантажу держав на території колишньої імперії; більшовизм тепер можна розглядати лише як один з різновидів рашизму. В свою чергу клерикальний варіант рашизму намагається реалізувати московський патріарх Кирилл, що засвідчує його концепція «Російського світу». В основі рашизму йдеться про несприйняття західної цивілізації, якій протиставляють своєрідну російську (євразійську) цивілізацію. Московські інтелектуалісти одностайні із самодержавцем Путіним, який прагне завершити царський і більшовицький україноцид. Нині рашизм — це ідеологічна основа путінізму. Історія підтвердила, що рашизм передбачає в першу чергу знищення українства як національної спільноти[9].

Історія появи терміну

Спочатку термін використовувався в ЗМІ радше не як науковий, а публіцистичний, з негативною конотацією та часто в принизливому сенсі, як поєднання «закручування гайок» і стагнації в неконкурентоздатній, економічно ослабленій Росії[10].

Згодом, внаслідок власної генези та вивчення явища вченими-політологами, поняття «путінізм» набуло наукового значення і стало синонімом сучасного варіанту фашистської диктатури з урахуванням російських обставин і особливостей та фашизоїдної свідомості[11] або паратоталітаризму, який має тенденцію переходу в тоталітаризм[12]. В сучасній путінській Росії помітні значні фашистські тенденції.[13]

Вважається, що термін в англомовних ЗМІ вперше використав Річард Ґвін (англ. Richard Gwyn) у січні 2000 року на сторінках «Toronto Star»^{[джерело?]}. Одночасно в російському мовному просторі цей же термін з розширеним означенням використав політолог і публіцист Андрій Піонтковський (газета «Советская Россия», січень 2000)[14].

Основні ознаки

Листівка з Праги, де навесні 2020-го площу біля посольства РФ в Чехії перейменовано на честь російського політика й правозахисника Бориса Нємцова, у нерозкритому вбивстві якого звинувачували путінський режим.

Ідейні

Відсутність у колишніх кагебістів власної ідеології як системи, на відміну від, наприклад, сталінсько-радянського «комунізму»; заміна її еклективними симулякрами
«Особливий шлях», ізоляціонізм, сталінська філософія виживання обложеної фортеці[15], «навкруги вороги»[16], пошуки ворогів
Антизахідний обскурантизм та антиамериканізм; панславізм, «російськоцентризм»[17]; апокаліптичне месіанство «російського світу»[18]
Антигуманізм («закон негідників» або «Анти-Магнітський закон»); релігійний фундаменталізм «російської православної цивілізації», ідолопоклонство культу «сильної держави»
Євразійство, російський націоналізм[19], російська неоімперська геополітична доктрина «російського світу», «русофільство», шовінізм та ксенофобія. Полювання на «незаконних» — трудових мігрантів та «осіб кавказької національності». Негласна заміна уваровської триади «православ'я-самодержав'я-народність» на — «православ'я-самодержав'я-дохідність».[20]
Популізм («ми встаємо з колін») та вождизм, культ особи Путіна («Путін — нацлідер», «Путін — це наше все»)
Путін — це «добрий» Гітлер до 1939 р. (кремлівський пропагандист і політолог А.Мігранян)[21][22][23]

Політико-правові

Правовий нігілізм, нехтування міжнародним правом та базовими конституційними нормами
«Вертикаль влади», на верхівці якої фактичний диктатор Путін[24][25][26][27][28]; «ручне керування» державою та суспільством; патерналізм, наратив «сильної державної влади»[29]
Ліквідація де-факто конституційного федерального устрою Російської держави («федеративна» РФ тільки за назвою). Призначення наступника президентом: «новорічний сюрприз» Єльцина Путін та «кіндер-сюрприз» Медведєв
«Суверенна демократія» — ліквідація незалежності законодавчої, судової влади та ЗМІ. Вибіркове «судочинство»; де-факто однопартійна система (монізм «Єдиної Росії»)[30]
Профанація та імітація політичного життя, маніпуляція ним за допомогою «політтехнологій»[31]
Мілітаризм та опора на таємну поліцію — «силовиків»; шпигуноманія, конспірологія
Беззаконня та масове насильство як повсякденні методи «правоохоронних органів»; переслідування іншодумців, репресії проти опозиції
Інструментарій КДБ-НКВС — провокації, терор та геноцид як «спецметоди» влади. Вбивства в РФ і за кордоном політичних опонентів
Використання агресивних, ідейно мотивованих маргіналів для «брудної роботи» — відверто протизаконних дій, які не можна виконати руками державних органів (фізичне насильство проти інакодумців і опозиціонерів); байдужість влади до злочинів, скоєних таким чином (відсутність фактичного розслідування таких справ, безкарність виконавців); курирування та ідеологічна обробка злочинців представниками спецслужб, надання їм інформації про плани та місцезнаходження «невгодних» осіб[32]
Зрощення держапарату з організованою злочинністю («Ми своїх не видаємо»)
Зрощення церкви з державою, «національна» РПЦ МП на місці ідеологічного апарату ЦК КПРС

Соціально-економічні

Внутрішня колонізація[33][34][35]
ФСБ, чекісти як «сучасне неодворянство» (Микола Патрушев)[36][37][38]
Архаїчна[39], паразитарна сировинна економіка, чиновницький монополізм господарства «труби»
Клептократія та корупція з верху до низу («відкати наверх» до 33 %), безконтрольне збагачення нової «еліти»[40][41][42][43][44][45][46][47]
Зрощення держчиновництва з економічною олігархією — держолігархізм; трансформація «силового» чиновництва в олігархів
Силовий переділ власності, рейдерські захоплення підприємств та фірм кланом Путіна
«Розпил» держбюджету як повсякденна практика; вивезення грошей в офшори («пацанський общак»), вкладення коштів в яхти, «західні» футбольні клуби та інші «статусні символи»; сім'ї та нерухомість «російських патріотів» за кордоном[48]

Внутрішньополітичні

Створення профашистських державних молодіжних рухів: «Идущие вместе», «Наши», «Местные» та ін., їх фінансування та «промивання мізків» (табір на Селігері); цькування ними закордонних дипломатів, напади на антиурядові організації та партії, «закон про некомерційні організації»
Запозичення політичними інститутами держави принципів організації, психології та етики кримінального угрупування або банди («правильні пацани», «своїх не здаємо», «бояться значить поважають»)
Створення керованої та контрольованої «опозиції»[49]

Зовнішньополітичні

Повернення «наддержави», імперський реваншизм (Путін: «Розвал СРСР — найбільша геополітична катастрофа ХХ ст.»). Перманентна зовнішня агресія проти країн — колишніх республік СРСР[50]
Підтримка антидемократичних, диктаторських, антинародних та терористичних режимів: КНДР, Сирія, Іран, Сектор Гази, Венесуела. Торгівля зброєю в «гарячих точках» планети
Підтримка сепаратистів і створення квазідержав на територіях Молдови, Грузії, України. Територіальні претензії до Казахстану.

Інформаційні

«Програмування» й маніпуляція суспільною свідомістю — «політтехнології»[51][52], державна монополізація ЗМІ, пропаганда (російська пропаганда) та відверта брехня в них — НЛП, закриття опозиційних та незалежних ЗМІ, повернення цензури; контроль інтернету.
Роль «зомбоящика» телебачення: путінський режим як «відеократія», а російський президент — популістська «телезірка» («альфа-самець»)[53]: медіа-спектаклі з «переодяганнями-перевтіленнями» у моряка, льотчика, пірнальника, дельтапланериста тощо. «Спілкування з народом» за допомогою заздалегідь «підготовлених» «телемостів».
Міфологізація минулого, перекручення та фальсифікація історії (закони про «фальсифікацію історії Росії», «єдиний» підручник історії), наратив війни.
Придушення або поступова ліквідація такого незалежного суспільного інституту або «мозку нації», як Російська академія наук.

Мораль, «людські якості»

Систематична, відверта й патологічна брехня «перших осіб» держави[54][55][56]. Згода більшості населення РФ з замовчуванням, перекрученнями та брехнею «в інтересах держави»[57].
«Вихований» цинізм[55]. Населення Росії для її «еліти» — «мовчазна більшість» та «біомаса»[58].
Апеляція до підсвідомості суспільного дна («соціально близьких», маргіналів, охлосу), обсценна лексика та кримінальна феня на вищому державному рівні.

Психологічні риси путінізму

Авторитарна особистість (за Е. Фроммом).
«Проста» психотична радянська свідомість переважної більшості населення[59].
Комплекс меншовартості, масовий імперсько-шовіністичний психоз, ностальгія за імперською величчю, «веймарський» або «постверсальский синдром»[60][61].
Старечі підліткові комплекси — гіперкомпенсація, ексгібіціонізм[62]
Садизм — прагнення панувати, підкорити людей своїй волі.
Мазохізм — прагнення багатьох росіян підкорятися, позбутися свого «я».
Руйнівність — спроби уникнути загрози зовнішнього світу, зокрема від української революції, шляхом його руйнування.
Конформізм — втрата власної особистості, самоуніфікація, засвоєння загальноприйнятих шаблонів[63].
Отупіння (за психіатром Андрієм Більжо[64]).

Фази путінізму

1999—2000. Неконституційний прихід до влади в РФ внаслідок «передачі повноважень спадкоємцю» або спецоперація верхівки ФСБ «спадкоємець» на хвилі провокацій і терактів ФСБ («боротьби з тероризмом») та ослаблення старого, хворого й корумпованого президента Єльцина. Масовий воєнний психоз, античеченська істерія; масове вбивство цивільного населення Чечні (геноцид); «чеченізація» війни методом власного ставленика Ахмата Кадирова.
2001—2004 — захоплення контролю над основними ЗМІ. В ніч з 13 по 14 квітня 2001 року сталося силове захоплення телеканалу НТВ, який негативно освітлював політику Путіна. На початку 2002 року закривається канал ТВ-6, потім ТВС. Таким чином, усі великі федеральні телеканали опиняються підконтрольними державі. На телебаченні вводиться цензура, освітлення діяльності влади стає однобоким.
2003. Ліквідація залишків незалежності від держави та чиновництва керівників промисловості. Перемога путінсько-сечинської схеми привласнення та «розпилу» нафтогазового комплексу (система «труби»). Удар по «ЮКОСу» та його ліквідація, арешт і засудження М. Ходорковського.
2004, вересень. Антифедеральний та антиконституційний переворот під прикриттям теракту в Беслані. Фактична ліквідація федерального устрою РФ за допомогою указу про призначення Кремлем губернаторів суб'єктів федерації Росії, замість їх виборів, як було до цього.
2004—2005. Помаранчева революція як вододіл генези путінської системи правління. Українські події справили зворотний вплив на російську політику. Завершення наприкінці 2004 року рестриктивної (стримувальної) фази путінського обезсмислення демократичних процедур. З 2005 року вона поступово переходить у стадію, позначену тут як «паратоталітарна». Термін цей вказує не стільки на відновлення радянської практики управління, скільки на ту значущу модифікацію, якої зазнали зміст і стиль регулювання політичних процесів «політтехнологами» Кремля[65].
2007—2008. Стали помітними симптоми поступового і сталого підйому російського квазі-містичного шовінізму, які почали визначати відношеннях Росії з Заходом[66].
2008—2012 номінальне «президентство» Медведєва. Вiйна проти Грузії в серпні 2008, анексія частини її території.
Кінець 2011—2013 — в якості реакції на зростання громадського протесту (мітинги 2011—2013 років) починається ґрунтовне «закручування гайок». Приймаються антиконституційні закони, які обмежують свободу слова, інтернет, свободу зібрань, свободу віросповідання, права сексуальних меншостей тощо (цілком підконтрольна Державна дума отримує прізвисько «скаженого принтера»). Покарання стають набагато більш суворішими. Основною метою цих законів є можливість на «законних підставах» тиснути на незгодних з владою людей. Різке збільшення числа політичних ув'язнених (Болотна справа, справа Pussy Riot тощо).
Кінець 2013 — початок 2014 рр. Перехід до «Гарячої фази»: Придушення решток демократичного суспільства в країні. Спроба заволодіти Україною за допомогою фінансування кримінального режиму Януковича. Початок «гібридної війни» проти України, таємні методи військового придушення Європейської революції в Україні, російський спецназ та «ескадрони смерті» в Україні. Втеча Януковича до РФ. Збройна військова агресія проти «непокірної» незалежної України, в Криму та на Донбасі. Анексія Криму. Порушення Путіним усіх можливих міжнародних угод і даних гарантій — Гельсінських угод 1975 року про кордони у Європі та гарантій Меморандуму про нерозповсюдження ядерної зброї від 1994 Україні. Відкриття інформаційного фронту й відверта інформаційно-пропагандистська війна. Конфронтація з країнами Заходу та економічні втрати Росії внаслідок санкцій Заходу. Ізоляція Росії в ООН, виключення її з «Великої вісімки». Початок повернення «Залізної завіси» — заборона виїзду за кордон для певних категорій російських чиновників. Повернення Росії до епохи «холодної війни».
З 2014 — перехід до відвертої путінської власної диктатури, самовладдя та тоталітаризму. Стале падіння економіки та фінансів країни, девальвація рубля, рецесія. Початок «гібридної війни» проти країн Європи, замах на виборчу систему США. «Контрсанкції» проти власного населення. Відкрите збройне втручання в громадянську війну в Сирії. Воєнні злочини російської армії проти сирійського населення. Посилення власної влади шляхом оновлення керівного шару — заміни старої «чекістської гвардії» колишніх колег генералів з КДБ-ФСБ на молодших підлеглих. Поставлена на потік фабрикація кримінальних справ за «екстремістськими» статтями КК (зокрема, тюремні терміни за «лайки» і «репости» в соціальних мережах).

Авторитетні визначення

Томас Ґрем (Thomas E. Graham), американський провідний експерт з ядерних озброєнь і дипломат, екс-радник президента Дж. Буша-мол. по Росії:

Путінізм — це брежнєвський Радянський Союз плюс НЕП мінус марксизм-ленінізм[67]

Стівен Бланк, експерт з пострадянської стратегії Росії, ст. науковий співробітник Ради з міжнародної політики:

Поліцейський капіталізм[68]

Френсіс Фукуяма, американський філософ:

Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер[69]

Олександр Мотиль, американський історик і політолог:

Путінізм — це фашизм[70]

О. Яків Кротов:

Путінізм – це вища стадія ленінізма. [71]

Володимир Пастухов, доктор політології Оксфордського університету:

«Путінізм» - політичний лад декласованих елементів, всіх тих, хто випав зі своїх соціальних ніш або взагалі їх ніколи не мав[72]

Євген Іхлов, російський правник, політолог і журналіст:

Путінізм - це дійсно фактор фашизації ... дійсно імперська реваншистська сила, загрозлива Європі, який будь-які спроби почати з ним діалог сприймає як капітуляцію[73]

Особливе значення державне міфотворчість знайшло в рамках путінізму, оскільки перші його ідеологи ... виходили з такої версії суб'єктивного ідеалізму, згідно з якою пропагандистська картина світу і є єдина реальність для населення.[74]

Тімоті Снайдер, американський історик, професор Єльського університету, дослідник націоналізму, тоталітаризму та голокосту:

Можна вказати на те, що євразійська ідеологія Путіна має фашистське коріння[11]

Андрій Піонтковський, російський математик і політолог:

Путінізм - це війна, це «консолідація» нації на ґрунті ненависті до якоїсь етнічної групи, це — наступ на свободу слова та інформаційне зомбування, це ізоляція від зовнішнього світу і подальша економічна деградація[14]

Убога філософія нижчих чинів КДБ, очманілих від «кришування» меблевих магазинів і розпилювання нафтових компаній[75]

Андрій Ілларіонов, російський економіст, колишній радник Путіна:

...нова модель уже на порозі. Правда, вона була у нас уже в історії, називалася вона Третій Рейх. Щось подібне на російську Джамахірію дійсно зараз створюється... ні демократії, ні прав людини, ні поділу влади, ні верховенства права в цій системі не буде[76]

Олександр Скобов, російський політичний діяч, публіцист:

Типологічно путінський режим дуже близький до авторитарно-олігархічних режимів, які існували в деяких країнах третього світу в другій половині XX століття. Таким, наприклад, як диктатура Маркоса на Філіппінах або диктатура Сухарто в Індонезії на пізньому етапі їх розвитку. Той же периферійний, компрадорський, сировинний капіталізм, та ж корупція як системоутворюючий елемент, та ж імітація деяких окремих демократичних процедур, але у вельми урізаному обсязі[77]

Дмитро Орешкін, російський політолог:

Совок повернувся на м'яких лапах[78]

Сергій Брін, американський науковець, дослідник і підприємець, фундатор «Google»:

Росія - це Нігерія в снігу. Вам дійсно подобається ідея, що зграя бандитів буде контролювати постачання всієї світової енергії? [79][80]

.

Слава Рабинович, російсько-американський економіст, аналітик:

...Ми маємо справу з реально... <не зовсім розумово розвиненими людьми>, що намагалися для себе винайти свій власний вічний двигун, який живиться безкоштовними для них природними ресурсами однієї восьмої частини суші, з рабською працею декількох десятків мільйонів рабів-зомбі[81]

.

Див. також

Примітки

Путин - детям: границы России нигде не заканчиваются. youtube.com. Россия 24.
Путин: "Границы России нигде не заканчиваются". bbc.com. 24.11.2021.
Евгения Горюнова. Крым, Россия и фашизм. ru.krymr.com (рос.).
В. Горбулін. Вулканічний синдром. Дзеркало Тижня. 15.06.18.
Що переможе: здоровий глузд чи імперські амбіції? Андрій Піонтковський. (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.
"Путинский режим — постмодернистский фашизм" (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.
«Потрібно звертатися до лікарів». Високопосадовці РФ вважають, що у Путіна проблеми зі здоров’ям — Данілов. nv.ua (укр.). Процитовано 2 березня 2022.
CNN, Zachary Cohen, Katie Bo Lillis and Evan Perez. US intelligence agencies make understanding Vladimir Putin's state of mind a top priority. CNN. Процитовано 2 березня 2022.
Професор Олег Гринів: РАШИЗМ ІЗ ПРИЦІЛОМ НА УКРАЇНОЦИД. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 24 вересня 2014.
Див.: статтю в «New York Times»: «Настає путінізм» ('Putinism Looms') — William Safire (31 грудня 2000). Putinism Looms. New York Times. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 грудня 2008.
«Putins Ideologie hat faschistische Wurzeln»(нім.)
Андреас Умланд: Новый «особый путь» России после «оранжевой революции» радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм
Олег Романчук, публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум», для УП. Червоно-коричневий вірус
А.А.Піонтковський: Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России. - «Яблоко», 11.01.2000
Лідія Шевцова. Хуйло перейшов до сталінської філософії виживання. — Радіо «Свобода», 10.04.2014
Згідно опитування росіян Левада-Центру — 78 % упевнені, що країна «оточена ворогами». у 2012 році було 63 %. Див.: Радіо «Свобода»: «Майдан» или «лукашенизация», 23.01.2014
П. Акопов. Россия разворачивается Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.. — «Взгляд», 28.03.2014
В.Пастухов. Крестный поход. — «Новая газета», 27.03.2014
Олександр Фоменко. Як Новоросія реанімує російський націоналізм
Р. С. Гринберг — дир. Ин-та экономики РАН. — «Независимая Газета», 24.06.2014
Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике. — «Известия», 3.04.2014
«Приехали» — обзор блогов на Каспаров.ру, update: 03-04-2014
Борис Немцов: Власна сторінка в Фейсбуці
Forbes: Putin Declares Himself Dictator With The Navalny Verdict(англ.)
Guardian Liberty Voice: Vladimir Putin is Russia's New Homophobic Dictator(англ.)
The Dictator. — Блог журналістки Маши Гессен в The New York Times
Рішення про введення російських військ в Крим Путін прийняв одноосібно. Див. Українська правда, 19.04.2014
Tafesspiegel: Europa muss Putin als Diktator behandeln(нім.), 19.07.2013
Путін подякував Кадирову за Чечню
Руслан Ключник. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201 Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.
Россия при поддержке нацистов и фашистов создает антифашистский совет. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
Полиция приостановила дело о нападении на Навального с зеленкой
А.Эткинд. Внутренняя колонизация: Российская Империя сто лет спустя. — «Русский журнал», 29.12.2012
Т.Гундорова. Внутрішня колонізація" — повторна колонізація. — «Критика», вересень 2011
Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії. — Презентація книги А.Еткінда у Львові, дискусія 23 вересня 2013 (відео 1:36:25)
Newsland: ФСБ как новое дворянство, 24.09.2010
А.Солдатов, И.Бороган. Новое дворянство. Версия 2000-х. — «Ежедневный журнал», 24.09.2010
«Комсомольская Правда», 19.12.2000
От редакции: В России происходит архаизация экономических и социальных отношений. — «Ведомости», 22.04.2014
Путин. Коррупция. Независимый экспертный доклад(рос.)
Путин признан «Человеком года» за превращение РФ в центр коррупции и бандитизма(рос.)
Таємну власність Путіна оцінюють приблизно у 40 мільярдів доларів
У Росії опозиціонери презентували доповідь про розкішне життя Путіна: 20 палаців, 43 літаки та 4 яхти
Путін винагородив «будівельників» свого палацу посадами та маєтками
Управляющие дворца Путина получают госдолжности, дома, гражданство и банки(рос.)
Борис Немцов, Леонид Мартынюк. Жизнь раба на галерах (дворцы, яхты, автомобили, самолеты и другие аксессуары). Москва, 2012(рос.)
Золото партитуры(рос.)
Василий Мельниченко. Совет ТПП РФ. 28.09.2016 // YouTube
Известный писатель жестко поругал украинцев (рос.)
Генералиссимус Франко, маршал Муссолини и подполковник Путин…^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Кремлівське телебачення застосовує нову технологію для зомбування глядачів
«Зомбування людей — це головний атрибут режиму Путіна» — Нємцов
Бен Джуда про «крихку імперію» Путіна. — Радіо «Свобода», 26.06.2013(рос.)
The Telegraph. How can we negotiate with a pathological liar like Putin?(англ.), 15.04.2014 // Кон Кафлін (гол.редактор): Як можна мати справи з таким патологічним брехуном як Путін?
Сергій Ковальов. Первые лица государства систематически лгут, и все молчат. — Радіо «Свобода»(рос.), 25.02.2008
Госдеп США опубликовал опровержения 10 ложных заявлений Путина об Украине. — ФОКУС.ua, 6.03.2014
Згідно опитуванню Фонда «Общественное мнение» (Росія) — 72 % росіян вважають, що є такі суспільно важливі проблеми, при висвітленні яких у ЗМІ допустимо замовчувати інформацію в інтересах держави. А 54 % вважають, що при висвітленні подібних тем можна взагалі спотворювати інформацію в державних інтересах. Див.: ФОМ: О средствах массовой информации (звіт про результати опитування), 27.03.2014
Юрій Маргашак: Население Федерации более не электорат… Оно биомасса. — «Эхо Москвы», 26.05.2011
Олексій Полегкий. Крим як «психоз» і технологія путінської Росії. — Українська правда, 3.04.2014
Олександр Скобов. Высшая стадия путинизма. — Грани.ру, 7.04.2014 (рос.)
Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists»(англ.)
Володимир Леві. Аморалка, или пора к психиатру. — сторінка ЖЖ В.Леві
Василь Зілгалов. Діалог: «Засланих козачків із ГРУ Росії потрібно вдало знешкоджувати». — Радіо «Свобода»06.04.2014
Російське суспільство нагадує алкоголіка, який втратив пам'ять — психіатр Андрій Більжо
Андреас Умланд: «Оранжевая революция» как постсоветский водораздел, ж-л «Континент», 2009, № 142
Збигнев Бжезинский: В Украине — подъем российского квази-мистического шовинизма Путина (рос.)
Цит. по: В. Абаринов. «Пора, наш друг, пора», Грани.Ру 05.02.2014
Перспектива России: брежневский СССР или - полицейский капитализм? — Радіо Свобода, 12.01.2001
Френсіс Фукуяма: Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер, pravda.com.ua 27.08.2014
Alexander J. Motyl. Russland — Volk, Staat und Führer. Elemente eines faschistischen Systems. — Osteuropa. Vol. 59, 1/2009
Священник Яков Кротов: Выйти на Майдан оказалось легче, чем не дать взятку и отказаться от хорошей зарплаты ради идеи. — Gordonua.com, 9.01.2015
В.Пастухов. Государство диктатуры люмпен-пролетариата. - «Новая Газета», № 91 15.08.2012
В пяти минутах от фашизма. — Каспаров.ru
Заблудившиеся в трех мифах
А.А.Піонтковський: О дивный новый «Русский мир»! — Ехо Москви, 16.09.2014
Радіо «Свобода»: Андрей Илларионов: Путин выбрал войну, 11.04.2014(рос.)
Переход в неположенном месте. — «Грани.Ру», 28.06.2012 (рос.)
Нова Газета [Бег: «Почему уезжают из России?»](рос.) № 10, 31.10.2011
A meeting with Sergey Brin, cofounder of Google, at the Russian Tea Room in San Francisco. 16.07.2002
Ira Iosebashvili: Russia’s Medvedev to See Google but Not Co-Founder Brin. — The Wall Street Journal, 21.06.2010
Facebook / Slava Rabinovich. (рос.)

Посилання

А.Умланд. Новый «особый путь» России после «оранжевой революции»: радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм — З книги: Идеология «особого пути» в России и Германии: истоки, содержание, последствия. (под ред. Э. А. Паина). Ин-т Кеннана. М.: Три квадрата, 2010. 320 с. ISBN 978-5-94607-143-2
А.Умланд. Джерела і ризики «білої революції» у РФ. — «День», 30 грудня, 2011
В.Пастухов. Взлет и падение государственного проекта Владимира Путина. — Полит. Ру, 7.03.2014
В.Пастухов. Посткоммунистическое государство и криминал. — «Новая газета», 20.03.2014
Андрій Піонтковський. Последняя стадия. — Радіо «Свобода», 29.03. 2014 (рос.)
Олександр Еткінд: Kommentar zum Putinismus: Eine präventive Konterrevolution.(нім.) — «Neue Zürcher Zeitung», 2.04.2014 / А.Эткинд. Превентивная контрреволюция.(рос.) — скор. рос. переклад, InoPressa.ru
Олександр Скобов. Путін захоплюється російськими ідеологами монархізму 19 століття. / англ.: Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists» — Інститут висвітлення війни та миру. (англ.)
Андраник Мигранян. Что такое «путинизм»?
Борис Соколов. Родом из судетства(рос.) — «Грани.ру», 03.03.2014
Leon Aron. Putinism. — American Enterprise Institute, May 08, 2008(англ.)
Time: Simon Shuster. The World According to Vladimir Putin.(англ.) 16.09.2013
Anne Applebaum: Putinism: the Ideology.(англ.) — London School of Economics and Political Science, feb. 2013
The Washington Post: Распространение путинизма и как с ним бороться (рос.), The rise of Putinism By Fareed Zakaria (англ.)
Бернар-Анри Леви. Путинизм — это фашизм(рос.)
Олександр Зайцев. Фашизоїдна Росія
Олександр Зайцев. Примари й реальність фашизму

Джерела

Александр Литвиненко, Юрий Фельштинский. ФСБ взрывает Россию. — Liberty Publishing House, New York, NY, 2002. — 455 с. ISBN 978-1903933954
Ю. Г. Фельштинский, В. В. Прибыловский: Корпорация. Россия и КГБ во времена президента Путина. — Издательство: Терра-Книжный клуб, 2010. — 564 с. ISBN 978-5-275-02256-8
А. А. Пионтковский, О. Крыштановская, Ю. Щекочихин, Б. Вишневский, В. Шендерович и др. Наше светлое будущее, или Путин навсегда. Издательство: Интеграл-Информ, 2004. — 128 с. ISBN 5-85691-058-3
Г. О. Павловский. Система РФ в войне 2014 года. De Principatu Debili. — Издательство «Европа», 2014. — 200 с. ISBN 978-5-9739-0217-9
М. Н. Полторанин. Власть в тротиловом эквиваленте. Наследие царя Бориса. — Издательство: Эксмо, Алгоритм, 2010. — 512 с. ISBN 978-5-699-44961-3
Марсель Х. Ван Херпен. Війни Путіна.- Харків, вид. Vivat Publishing, 2015. — 306 с. ISBN 6177246613, ISBN 9786177246618 (паралельні видання: укр. і рос. мовами)
Anna Politkovskaja. Putin's Russia. — London: Harvill Press, 2004. — 320 p. ISBN 1843430509
Marcel H. Van Herpen. Putinism: The Slow Rise of a Radical Right Regime in Russia. — Palgrave Ed., 2013 (англ.) читати в Books Google
Richerd Sakwa. Developed Putinism: Change without Development. — Russian Analitical Digest, No 127, 8 May 2013 (англ.)// Ця сама стаття на державному Німецькому сайті політичної просвіти(нім.)
Ben Judah. Fragile Empire: How Russia Fell in and Out of Love with Putin. — Yale Univ. Pr., 2013. — 379 p. ISBN 9780300181210
Gareth Dale. First the Transition, Then the Crash: Eastern Europe in the 2000s. — Pluto Press Publishing, 2011.- 280 p. ISBN 0745331157
Ronald J. Hill. Putin and Putinism. — Routledge Chapman & Hall, 2009. — 216 p. ISBN 0415499860
M. Mommsen, A. Nußberger. Das System Putin: Gelenkte Demokratie und politische Justiz in Rußland. — C.H.Beck Verlag, 2009. — 224 S. ISBN 9783406547904
Dale R. Herspring. Putin's Russia: Past Imperfect, Future Uncertain. — Rowman & Littlefield Publ., 2006. — 235 p. ISBN 9780742553927
Алєксандр Еткінд. Внутрішня Колонізація: Дисциплінарні Механізми. Переклад з англійської: Ірина Склокіна. // Перекладено за виданням: Alexander Etkind. Internal Colonization. Russia's Imperial Experience. Cambridge: Polity Press, 2011. 289 p. Chapter 7. «Disciplinary Gears», pp. 123—149.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Путин - детям: границы России нигде не заканчиваются. youtube.com. Россия 24.

[2] Путин: "Границы России нигде не заканчиваются". bbc.com. 24.11.2021.

[3] Евгения Горюнова. Крым, Россия и фашизм. ru.krymr.com (рос.).

[4] В. Горбулін. Вулканічний синдром. Дзеркало Тижня. 15.06.18.

[:0-5] Що переможе: здоровий глузд чи імперські амбіції? Андрій Піонтковський. (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.

[:1-6] "Путинский режим — постмодернистский фашизм" (англ.). Процитовано 26 лютого 2022.

[7] «Потрібно звертатися до лікарів». Високопосадовці РФ вважають, що у Путіна проблеми зі здоров’ям — Данілов. nv.ua (укр.). Процитовано 2 березня 2022.

[8] CNN, Zachary Cohen, Katie Bo Lillis and Evan Perez. US intelligence agencies make understanding Vladimir Putin's state of mind a top priority. CNN. Процитовано 2 березня 2022.

[gryniv-9] Професор Олег Гринів: РАШИЗМ ІЗ ПРИЦІЛОМ НА УКРАЇНОЦИД. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 24 вересня 2014.

[10] Див.: статтю в «New York Times»: «Настає путінізм» ('Putinism Looms') — William Safire (31 грудня 2000). Putinism Looms. New York Times. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 грудня 2008.

[weltde01-11] «Putins Ideologie hat faschistische Wurzeln»(нім.)

[12] Андреас Умланд: Новый «особый путь» России после «оранжевой революции» радикальное антизападничество и паратоталитарный неоавторитаризм

[13] Олег Романчук, публіцист, шеф-редактор журналу «Універсум», для УП. Червоно-коричневий вірус

[Яблоко-14] А.А.Піонтковський: Путинизм как высшая и заключительная стадия бандитского капитализма в России. - «Яблоко», 11.01.2000

[15] Лідія Шевцова. Хуйло перейшов до сталінської філософії виживання. — Радіо «Свобода», 10.04.2014

[16] Згідно опитування росіян Левада-Центру — 78 % упевнені, що країна «оточена ворогами». у 2012 році було 63 %. Див.: Радіо «Свобода»: «Майдан» или «лукашенизация», 23.01.2014

[17] П. Акопов. Россия разворачивается Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.. — «Взгляд», 28.03.2014

[18] В.Пастухов. Крестный поход. — «Новая газета», 27.03.2014

[19] Олександр Фоменко. Як Новоросія реанімує російський націоналізм

[20] Р. С. Гринберг — дир. Ин-та экономики РАН. — «Независимая Газета», 24.06.2014

[21] Андраник Мигранян — об одной лживой аналогии и ее российском стороннике. — «Известия», 3.04.2014

[22] «Приехали» — обзор блогов на Каспаров.ру, update: 03-04-2014

[23] Борис Немцов: Власна сторінка в Фейсбуці

[24] Forbes: Putin Declares Himself Dictator With The Navalny Verdict(англ.)

[25] Guardian Liberty Voice: Vladimir Putin is Russia's New Homophobic Dictator(англ.)

[26] The Dictator. — Блог журналістки Маши Гессен в The New York Times

[27] Рішення про введення російських військ в Крим Путін прийняв одноосібно. Див. Українська правда, 19.04.2014

[28] Tafesspiegel: Europa muss Putin als Diktator behandeln(нім.), 19.07.2013

[29] Путін подякував Кадирову за Чечню

[30] Руслан Ключник. Розвиток теорії та практики демократії: ретроспективний аналіз // Західна аналітична група. Режим доступу: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=5201 Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.

[31] Россия при поддержке нацистов и фашистов создает антифашистский совет. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.

[32] Полиция приостановила дело о нападении на Навального с зеленкой

[33] А.Эткинд. Внутренняя колонизация: Российская Империя сто лет спустя. — «Русский журнал», 29.12.2012

[34] Т.Гундорова. Внутрішня колонізація" — повторна колонізація. — «Критика», вересень 2011

[35] Внутрішня колонізація. Імперський досвід Росії. — Презентація книги А.Еткінда у Львові, дискусія 23 вересня 2013 (відео 1:36:25)

[36] Newsland: ФСБ как новое дворянство, 24.09.2010

[37] А.Солдатов, И.Бороган. Новое дворянство. Версия 2000-х. — «Ежедневный журнал», 24.09.2010

[38] «Комсомольская Правда», 19.12.2000

[39] От редакции: В России происходит архаизация экономических и социальных отношений. — «Ведомости», 22.04.2014

[40] Путин. Коррупция. Независимый экспертный доклад(рос.)

[41] Путин признан «Человеком года» за превращение РФ в центр коррупции и бандитизма(рос.)

[42] Таємну власність Путіна оцінюють приблизно у 40 мільярдів доларів

[43] У Росії опозиціонери презентували доповідь про розкішне життя Путіна: 20 палаців, 43 літаки та 4 яхти

[44] Путін винагородив «будівельників» свого палацу посадами та маєтками

[45] Управляющие дворца Путина получают госдолжности, дома, гражданство и банки(рос.)

[46] Борис Немцов, Леонид Мартынюк. Жизнь раба на галерах (дворцы, яхты, автомобили, самолеты и другие аксессуары). Москва, 2012(рос.)

[47] Золото партитуры(рос.)

[48] Василий Мельниченко. Совет ТПП РФ. 28.09.2016 // YouTube

[49] Известный писатель жестко поругал украинцев (рос.)

[50] Генералиссимус Франко, маршал Муссолини и подполковник Путин…^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[51] Кремлівське телебачення застосовує нову технологію для зомбування глядачів

[52] «Зомбування людей — це головний атрибут режиму Путіна» — Нємцов

[53] Бен Джуда про «крихку імперію» Путіна. — Радіо «Свобода», 26.06.2013(рос.)

[54] The Telegraph. How can we negotiate with a pathological liar like Putin?(англ.), 15.04.2014 // Кон Кафлін (гол.редактор): Як можна мати справи з таким патологічним брехуном як Путін?

[Ковальов-55] Сергій Ковальов. Первые лица государства систематически лгут, и все молчат. — Радіо «Свобода»(рос.), 25.02.2008

[56] Госдеп США опубликовал опровержения 10 ложных заявлений Путина об Украине. — ФОКУС.ua, 6.03.2014

[57] Згідно опитуванню Фонда «Общественное мнение» (Росія) — 72 % росіян вважають, що є такі суспільно важливі проблеми, при висвітленні яких у ЗМІ допустимо замовчувати інформацію в інтересах держави. А 54 % вважають, що при висвітленні подібних тем можна взагалі спотворювати інформацію в державних інтересах. Див.: ФОМ: О средствах массовой информации (звіт про результати опитування), 27.03.2014

[58] Юрій Маргашак: Население Федерации более не электорат… Оно биомасса. — «Эхо Москвы», 26.05.2011

[59] Олексій Полегкий. Крим як «психоз» і технологія путінської Росії. — Українська правда, 3.04.2014

[60] Олександр Скобов. Высшая стадия путинизма. — Грани.ру, 7.04.2014 (рос.)

[61] Putin «Admires 19th Century Russian Monarchists»(англ.)

[62] Володимир Леві. Аморалка, или пора к психиатру. — сторінка ЖЖ В.Леві

[63] Василь Зілгалов. Діалог: «Засланих козачків із ГРУ Росії потрібно вдало знешкоджувати». — Радіо «Свобода»06.04.2014

[64] Російське суспільство нагадує алкоголіка, який втратив пам'ять — психіатр Андрій Більжо

[65] Андреас Умланд: «Оранжевая революция» как постсоветский водораздел, ж-л «Континент», 2009, № 142

[66] Збигнев Бжезинский: В Украине — подъем российского квази-мистического шовинизма Путина (рос.)

[67] Цит. по: В. Абаринов. «Пора, наш друг, пора», Грани.Ру 05.02.2014

[68] Перспектива России: брежневский СССР или - полицейский капитализм? — Радіо Свобода, 12.01.2001

[69] Френсіс Фукуяма: Путін робить рівно те саме, що робив Гітлер, pravda.com.ua 27.08.2014

[70] Alexander J. Motyl. Russland — Volk, Staat und Führer. Elemente eines faschistischen Systems. — Osteuropa. Vol. 59, 1/2009

[71] Священник Яков Кротов: Выйти на Майдан оказалось легче, чем не дать взятку и отказаться от хорошей зарплаты ради идеи. — Gordonua.com, 9.01.2015

[72] В.Пастухов. Государство диктатуры люмпен-пролетариата. - «Новая Газета», № 91 15.08.2012

[73] В пяти минутах от фашизма. — Каспаров.ru

[74] Заблудившиеся в трех мифах

[75] А.А.Піонтковський: О дивный новый «Русский мир»! — Ехо Москви, 16.09.2014

[76] Радіо «Свобода»: Андрей Илларионов: Путин выбрал войну, 11.04.2014(рос.)

[77] Переход в неположенном месте. — «Грани.Ру», 28.06.2012 (рос.)

[78] Нова Газета [Бег: «Почему уезжают из России?»](рос.) № 10, 31.10.2011

[79] A meeting with Sergey Brin, cofounder of Google, at the Russian Tea Room in San Francisco. 16.07.2002

[80] Ira Iosebashvili: Russia’s Medvedev to See Google but Not Co-Founder Brin. — The Wall Street Journal, 21.06.2010

[81] Facebook / Slava Rabinovich. (рос.)