Прісцилла Лейн

Прісцилла Лейн народилася 12 червня 1915 в містечку Індіанола в Айові. Її батьками були лікар-стоматолог Лоренцо Маллікан та його дружина Кора Белл Хікс, яка до заміжжя працювала кореспондентом в місцевій газеті Мейсі, штат Індіана. В родині вже було чотири доньки: Леотабель, яку зазвичай називали просто Леота, Марта, Дороті та Розмарі. Малікани раніше проживали в Мейсі, там і народилися їхні три перші дитини. В 1907 вони вирішили перебратися до Айови. Тут Лоренцо відкрив приватну стоматологічну практику. Подружжя мало великий дім із 22-ма кімнатами, більшість з яких здавало в оренду студентам, що приїздили на навчання до коледжу Сімпсон.

Історична будівля колледжу Сімпсон

Кора заохочувала доньок співати та грати на музичних інструментах. Всі дівчата дуже полюбляли музику і всі певного часу вивчали музику на вечірніх курсах колледжу Сімпсон.

В середині 20-х Леота залишила дім та вирушила до Нью-Йорка, щоб зробити собі музичну кар'єру. У 1928 до неї приєдналася і Дороті. Дівчата жили разом і ходили на кастинги до театрів. Їм вдалося отримати запрошення від Гаса Едвардса до його шоу, але він наполіг на тому, щоб Дороті взяла псевдонім Лола Лейн. Тоді ж дівчата вперше виступили на Бродвеї. Марта в шоу-бізнесі зацікавлена не була. Вона вийшла заміж за професора колледжу та переїхала в Де-Мойн. Вдома залишались лише наймолодші: Розмарі та Прісцилла. Кожного вікенду вони відвідували Де-Мойн, де брали уроки танців у Роуз Лоренц. Їхній перший професійний виступ відбувся 30 вересня 1930 року, коли вони дебютували у «Paramount Theater» Де-Мойну.

По закінченню середньої школи, Прісциллі було дозволено поїхати до Нью-Йорку, щоб відвідати Леоту. Там дівчина вирішила поступити до драматичної школи Fagen School of Dramatics, і Леота погодилася заплатити вступний внесок. Незабаром після вступу в одній із шкільних постановок її побачив голлівудський шукач талантів Ел Елтман. Він запросив Прісциллу на кінопроби до студії MGM. Їй тоді виповнилося 16.

Згодом Прісцилла писала подрузі в Індіанолу:

Леота пішлі за мною до якогось театру у хмарочосі. Там також були й інші дівчата. Одна з них була із розпущеним волоссям...Її ім'я Кетрін Гепберн. Не надто гарно подумала я, але тут містер Альтман щось їй сказав. Також тут була Маргарет Саллаван, акторка з Бродвею!

Проби виявилися невдалими. Студії MGM Прісцилла Лейн не підходила, втім як і Кетрін Гепберн та Маргарет Саллаван, які також отримали відмову.

В той час матір дівчат, Кора, пішла від чоловіка і разом з Розмарі приїхала до Нью-Йорку. Відразу вона почала брати активну участь в житті дівчат, направляючи їх на кастинги різних театральних постановок. Втім, особливого успіху з цього не виходило. Та одного разу сестер почув Фред Ворінг, який був керівником оркестру. Він знайшов їх талановитими і привабливими. 1933 року вони із схваленням Кори підписали контракт з Ворінгом. У той же час сестри змінили прізвище на Лейн. Фред Ворінг не лише гастролював із своєю групою, відомою як «Пенсильванці», а й щотижня виступав у радіо-шоу. Розмарі співала ліричні балади, а Прісцилла виконувала свінгові номери та жартувала з Ворінга та інший запрошених гостей. Швидко вона стала відомою як комедійна актриса. У цьому ж році їхні батьки офіційно розлучилися.

Разом з Ворінгом дівчата виступали близько п'яти років. У 1937 році його разом із групою запросила студія Warner Brothers для участі у мюзиклі «Varsity Show». В головній ролі там знявся Дік Пауелл. І Прісцилла, і Розмарі пройшли окремі кінопроби і були затверджені на ролі у стрічці. Розмарі там можна побачити у романтичних місцях з Пауеллом, а Прісцилла грає дівчину з коледжу, яка завжди в доброму гуморі. Після фільму Ворнери викупили контракти сестер у Ворінга та уклали з ними контракт на сім років.

Першим фільмом Прісцилли після «Varsity Show» стала мелодрама «Чоловіки такі дурні», де був задіяний Хамфрі Богарт. Після цього вийшла стрічка «Любов, Честь та поведінка». Її партнером в обох картинах був Вейн Морріс. Рекламний відділ студії запропонував Моррісу та Лейн разом з'являтися у місті. Для цього були всі підстави: вони подобалися одне одному та певний час зустрічалися. Але Прісцилла пазніше говорила, що ці відносини не були серйозними для жодної із сторін.

Сестри Лейн та Гейл Пейдж в трейлері до фільму «Чотири доньки»

В наступному фільмі, яким стала романтична комедія «Ковбой з Брукліну», вона, як і в дебютній стрічці, грає із Діком Пауеллом. Загалом 38-го року вийшло п'ять картин за участі Прісцилли. Широку популярність дівчині принесла екранізація п'єси Джона Монкса та Фреда Фінклхоффа «Братик пацюк», театральна постановка якої з успіхом шла на Бродвеї. Це була історія про студентів військового університету в Вірджинії.[2]

Фільм «Чотири доньки» знімав Майкл Кертіс[3]. Вийшовши на екрани у вересні 1938, він відразу став хітом. У ролі чотирьох сестер Лемп знялися Прісцилла, Розмарі та Лола Лейн, а також Гейл Пейдж. Стрічка розповідає про музикальну родину, яка створює пансіон, в якому оселяється композитор Фелікс Дітц. Всі сестри відразу вирішують привернути його увагу саме до себе. Фільм сподобався глядачеві, і згодом вийшли ще дві його частини: «Чотири дружини» та «Чотири матері». Також квартет Лоли, Розмарі, Прісцилли та Гейл Пейдж з'явився у картині «Відважні доньки», але в ньому йде мова про іншу родину.

Наступною роботою молодшої Лейн стала роль Еллєн Мюррей в картина «Так, моя дорога донечко». В ній розповідається про молоду пару, вільну від забобонів. Еллєн кохає Дугласа, та він змушений залишити Америку і два роки працювати в Бельгії. Молоді люди вирішують провести разом останній вікенд, усамітнившись на березі озера. Стрічка, в якій неодружена пара проводить разом вікенд, викликала гостру критику моралістів і була заборонена в деяких штатах. Та це лише спричинило більшу цікавість з боку глядачів. Фільм став касовим хітом. Прісцилла отримала похвалу за живе виконання ролі. Було відмічено також і її партнера Джеффрі Лінна. Із Лінном Прісцилла зіграла у третині своїх фільмів.

По завершенні зйомок студія Warner Brothers серед інших, прислала запрошення в тур країною і двом сестрам Лейн: Розмарі та Прісциллі, а також Ерролові Флінну та Енн Шерідан. Це була рекламна акція в підтримку першого вестерна Флінна «Додж-Сіті». Прісцилла була рада набути подібного досвіду та змозі побачити країну.

Прісцилла на обкладинці журналу «Picture Play» (1940)

1939 вийшов фільм-нуар «Ревучі двадцяті, або Доля солдата в Америці». Прісцилла грала співачку у нічному клубі, яка збирається одружитися із юристом Ллойдом, та стає об'єктом бажання гангстера Едді. Головні ролі в картині зіграли Джеймс Кеґні та Хамфрі Богарт. Згодом цей фільм біло визнано справжнім шедевром і нестаріючою класикою «гангстерського» кіно.

Прісцилла отримувала 750 доларів на тиждень: фантастична зарплатня як на епоху депресії і мізерна у порівнянні із окладами інших зірок студії. Акторка вимагала підвищення зарплатні. Наступна стрічка, в якій вона мала грати — «Гроші та жінка» здалася їй непристойною, і Прісцилла не вийшла на знімальний майданчик. Її було замінено на Бренду Маршалл.

Лейн запропонували головну роль у фільмі «Моє кохання повертається», романтичній комедії про жінку-скрипальку. Вона знову відмовилася. Роль врешті-решт зіграла Олівія де Гевілленд.

1941 року на екрани все ж таки вийшли такі стрічки із участю Прісцилли як «Дівчина на мільйон» та «Блюз уночі». Режисером останнього, до речі, став киянин Анатоль Литвак.

Останнім фільмом Прісцилли на студії Warner стала специфічна комедія Френка Капри «Миш'як та старі мережива», зйомки якої йшли з 20 жовтня по 16 грудня 1941 року. Після цього за взаємною згодою контракт було розірвано після п'яти років співпраці. А стрічка не виходила до прокату ще три роки.

1942 акторка підписала контракт на один фільм із студією Universal. Ним став воєнний трилер «Диверсант» Альфреда Хічкока. Сам режисер бачив у головних ролях Барбару Стенвік і Гарі Купера. Студія наполягала, що грає вона прекрасно, і дійсно, після виходу фільму, Лейн отримала високу оцінку своїх здібностей.

Незабаром вона зіграла ще у двох картинах: «Срібній королеві», де перетворилася на власницю грального дому у Сан-Франциско у 70-х роках XIX сторіччя, та «Найзліші людині на землі», в якій вона зіграла разом із Джеком Бенні. Після цього вона залишила кінематограф і присвятила себе родині. У травні 1942 вона одружилася із Джозефом Говардом, і весь час до закінчення Другої світової війни переїздила з ним по країні з однієї військової бази на йншу. Часто вона виступала в армійських таборах, показуючи власне шоу.

По закінченню війни вона ненадовго повернулася у кіно в 1947 році, зігравши у комедії «Fun on a Weekend». Відгуки були дуже схвальними, писали про те, що після повернення, талановита акторка повинна більше зніматися. Та Прісцилла мала більше бажання бути поруч з родиною. За два роки до цього вона народила першого сина.

1948-го Лейн пристала на пропозицію Лоуренса Тірні зіграти в фільмі-нуар «Охоронець». З цього приводу вона висловлювалась так: «Я не розуміла, як сумую за зйомками, допоки не повернулася. Я люблю цю роботу і сподіваюся зробити багато, знятися у багатьох картинах.» Але «Охоронець» став її останнім фільмом. Очікуваний контракт студія RKO не запропонувала.

1958-го Лейн зробила власне шоу, яке транслювала одна телекомпанія в Бостоні. Воно велося один рік. Після цього Прісцилла залишила шоу-бізнес.

У кінці 30-х років Прісцилла почала зустрічатися із помічником режисера та сценаристом Ореном Хаглундом. Вони одружилися в Арізоні 14 січня 1939 року. Наступного дня Прісцилла від чоловіка пішла, а шлюб незабаром було анульовано.

У листопаді 1941 вона заручилася із видавцем Джоном Баррі. В інтерв'ю журналу «Photoplay» Лейн казала, що сподівається на скоріше одруження і буде продовжувати зніматися у кіно.

Прісцилла Лейн на обкладинці журналу «Mundo Argentino» (1945)

Та на початку 1942 року акторка зустріла Джозефа Говарда, молодого лейтенанта військово-повітряних сил США. Заручини із Баррі було розірвано. Він був уродженцем штату Массачусетс, до війська приєднався чи не відразу по закінченню колледжа у 1939. Говард узяв коротку відпустку і вони з Прісциллою одружилися 22 травня 1942 року у Лас-Вегасі.

По закінченні війни подружжя жило в Нью-Мексико. Прісцилла чекала на першу дитину. Їхній син Джозеф Лоренс народився в останній день 1945 року. У 1946-му, по закінченні служба Джо, родина переїхала до Вікторвіллю у Каліфорнії. Говард, який раніше вивчав машинобудування, став будівельним підрядником.

17 квітня 1950 року народилася друга дитина — дочка Ханна. У червні 1951 вони переїхали до Массачусетсу. Остаточне рішення Джозеф залишив за Прісциллою, вона ж просто закохалася у ці місця. Говарди оселилися в містечку Андовер. 22 серпня 1953 року в родині з'явилася друга донька, яку назвали Джудіт. Четвертою дитиною став син Джеймс, який народився 4 грудня 1955 року, коли його старшому братику було майже десять.

Прісцилла була глибоко релігійною жінкою. Вона, як і її сестра Лола, прийняла католицтво, і вся родина разом часто ходила до церкви. Прісцилла також брала участь у католицькій благодійності.

У своєму саду акторка полюбляла вирощувати квіти та овочі. Часто вона бувала волонтером у місцевих лікарнях. Вона відмовилась від продовження кар'єри, не давала інтерв'ю і не відповідала фанатам поштою.

У липні 1972 року Джо Говард залишив свій бізнес, і вони із Прісциллою переїхали до літнього будинку у Нью-Гемпширі. Через чотири роки, 18 травня 1976, Джо раптово помер у віці 60 років. Прісцилла залишилася в Деррі. Вона займалася волонтерською діяльністю та своїм садом, намагаючись взяти себе в руки.

У 1994 році у Прісцилли виявили рак легенів. Вона переїхала до будинку людей похилого віку в Андовері, поближче до старшого сина Джо та його родини. Вона померла о 7.30 4 квітня 1995 року від раку легенів та серцевої недостатності у віці 79 років. Прощальну меса пройшла у церкві Святого Метью у Віндхемі, Нью-Гемпшир. Поховали Прісциллу Лейн на Арлінгтонському цвинтарі, поруч із чоловіком.