Псевдобрукіт

Псевдобрукіт (рос. псевдобрукит; англ. pseudobrookite; нім. Pseudobrookit m) мінерал, складний оксид заліза і титану.

Псевдобрукіт
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1][2]
IMA-номер IMA1988 s.p.
Хімічна формула Fe³⁺₂TiO₅
Nickel-Strunz 10 4.CB.15
Ідентифікація
Сингонія Ромбічна сингонія[3]
Колір риси коричневий
Інші характеристики
Названо на честь псевдо-d[4],
Брукіт[4]
Типова місцевість Урой[5]
 Псевдобрукіт у Вікісховищі
Псевдобрукіт
Псевдобрукіт

Від псевдо… і назви мінералу брукіту (A.Koch, 1878).

Загальний опис

Хімічна формула:

Містить (%): Fe2O3 — 57,1; TiO2 — 42,9. Домішки: MgO, SiO2.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид.

Спайність по (010). Таблитчастий, іноді видовжено-призматичний або нитковидний.

Густина 4,39.

Твердість 6-6,5.

Колір темно-коричневий до чорного в масивних агрегатах.

Блиск металічний, алмазний. Злам нерівний до напівраковистого.

Риса червонувато-коричнева.

Знайдений в порожнинах магматичних порід на Везувії (Італія), в Кратер-Лейк (штат Каліфорнія, США), в базальтах Гессена (ФРН), в порожнинах андезитів Румунії. Часто зустрічається у похованих титано-цирконієвих розсипах в Україні. Відносно рідкісний.

Див. також

Примітки

Література

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Псевдобрукіт // Мінералогічний словник. К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Псевдобрукіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.