Псевдогалюцинація

Налічується три основні ознаки, що відрізняють псевдогалюцинації від істинних галюцинацій:

• інтрапроєкція. Псевдогалюцинації виникають лише у субъективному психічному просторі хворого[3], котрий сприймає їх не звичайними органами відчуттів, а «бачить внутрішнім оком», «чує внутрішнім слухом»[4].
• почуттєва яскравість. Як відзначав ще В. Х. Кандинський, образи псевдогалюцинацій набагато реалістичніші, чим «образи згадування і фантазії»[5] (що простежується не тільки у цілому, але і у найдрібніших деталях[5][3]), і зникають з памяти зразу, а не поступово[5][3].
• відчуття «зробленості». Хворий сприймає ілюзорні образи як результат насильного впливу ззовні. Таке відчуження особистого психічного акта ріднить псевдогалюцинації з іншими проявами синдрому Кандинського — Клерамбо, зокрема — маячні ідеї виту.

Псевдогалюцинації, як і істинні галюцинації, класифікують за органами відчуттів[1]:

• зорові псевдогалюцинації виникають при ясній свідомості[6]. При таких розладах сприйняття хворі бачать «крізь стіни будівель», споглядають різноманітні картини, котрі їм демонструють. Ілюзорні образи легко відрізнити від реальних, оскільки перші характеризуються відсутністю тілесності, об'єктивності.
• при слухових псевдогалюцинаціях хворі чують «звучання думок», «відлуння думок», «розмови у голові декількох голосів». «Джерела звуку» при цьому можуть перебувати у незвичайному місці (у животі) або на нереальній для сприйняття відстані (на Марсі). Псевдогалюцинації також можуть носити характер беззвучних окликів або звертань по зменшеному імені, що належить незнайомим особам (симптом Каннабіха-Ліознер, відзначається у маніфестній стадії шизофренії). Деякі дослідники також виділяють аперцептивні псевдогалюцинації, котрі являються різновидом слуховых: їх характеризує відчуття «витягування» або, навпаки, «вбивання» думок[7]. До слухових псевдогалюцинацій близькі психічні галюцинації Байярже, при яких хворі чують «беззвучні голоси», «беззвучні думки», «таємний внутрішній голос».
• нюхові і смакові псевдогалюцинації характеризуються суб'єктивним відчуттям «зробленості» запахів і смаків, котрі найчастіше неприємні для пацієнта.
• при рухових (кінестетичних, пропріоцептивних) псевдогалюцинаціях виникає ілюзія нав'язаности ззовні тих або інших рухів.
• при вербальних псевдогалюцинаціях хворі відчувають, що органи мовлення починають діяти мимоволі, що їхньою мовою виголошують слова або цілі фрази.

У деяких випадках можливі комбінації різних видів псевдогалюцинацій. Так, один з пацієнтів В. Х. Кандинского стверджував, що перебуває під наглядом таємних агентів — «токістів», які передають йому свої повідомлення за допомогою електричного току («при цьому хворий повинен внутрішньо <…> чути те, що хочуть його змусити чути токісти»[8] — типовий приклад псевдогалюцинацій слуху), викликають неприємні смакові і нюхові відчуття, «фальсьфікують» думки, демонструють його «душевним очам» непристойні образи[9].

Псевдогалюцинації зазвичай входять у структуру синдрому Кандинского — Клерамбо[10]. Спостерігають при шизофренії[10], систематичній парафренії (у основному, зорові), при хронічних екзогенних психозах (у основному, зорових).

Галюцинація

Шизофренія

Гіпнагогія

• Антропов Ю. А., Антропов А. Ю., Незнанов Н. Г. {{{Заголовок}}}. — М. : ГЭОТАР-Медиа, 2010. — 382 с. — (Библиотека врача-специалиста) — ISBN 978-5-9704-1292-3.
• Кандинский В. Х. {{{Заголовок}}}. — СПб. : Изд. Е. К. Кандинской, 1890. — 164 с.
• Рыбальский М. И. {{{Заголовок}}}. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М. : Медицина, 1989. — 368 с. — 6 212 прим.
• Снежневский А. В. Клиническая психопатология // {{{Заголовок}}}. — М. : Медицина, 1983. — С. 16—96. — 25 000 прим.

• Н. МА. Жариков і др. Судова психіатрія.