Птіцин Віталій Ігорович
Віта́лій І́горович Пті́цин (23 листопада 1980 — 6 серпня 2014) — солдат, Державна прикордонна служба України.
| Птіцин Віталій Ігорович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 листопада 1980 Марківка | |
| Смерть |
6 серпня 2014 (33 роки) Єсаулівка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєвий шлях
Курсант 5-ї навчальної групи третього відділу, навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України. З 30 червня виконував завдання по охороні Державного кордону України, Мобільна прикордонна застава на автомобілях. Загинув 6 серпня — терористи «Градами» розстріляли українську колону за 3 км на південний-захід від села Єсаулівка Антрацитівського району, що виходила із Дякового. Віталій знаходився в «Уралі», із ним було ще 3 чи 4 вояки.
Був тимчасово похований у братській могилі в полі місцевим священиком, котрий повідомив згодом українську владу про поховання. 23 листопада 2014-го ексгумований пошуковцями місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»). Тоді ж було ексгумовано ще 7 бійців, впізнаний Ігор Присяжнюк, у серпні 2015-го за експертизою ДНК — Віктор Кумановський. Решта не ідентифіковані, судячи зі знайдених при них речей — прикордонники та курсанти Оршанського навчального центру ДПСУ.
Похований в Марківці у серпні 2015-го. Залишилися мати, дружина та 3-річна донька.
Нагороди
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Джерела
- Птіцин Віталій Ігорович
- Указ Президента України від 3 листопада 2015 року № 622/2015 «Про відзначення державними нагородами України»