Марківка (смт)

Ма́рківка[3] — селище міського типу в Україні, у Марківському районі Луганської області, районний центр. Лежить на історичній Слобідщині. Утворює Марківську селищну раду. Марківка розташована у верхів'ях річки Деркул — притоці Сіверського Дінця.

смт Марківка
Герб Марківки
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Пам'ятник загиблим землякам в центрі селища
Країна  Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Марківський район
Рада Марківська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1703
Статус із 1960 року
Площа 15,88 км²
Населення ▼6421 (01.01.2011)[1]
Густота 404 осіб/км²
Поштовий індекс 92400[2]
Телефонний код +380 6464
Географічні координати 49°31′31″ пн. ш. 39°33′20″ сх. д.
Висота над рівнем моря 103 м
Водойма річка Деркул
Відстань
Найближча залізнична станція: Старобільськ
До обл. центру:
 - залізницею: 300 км
 - автошляхами: 125 км
Селищна влада
Адреса 92400, Луганська обл., Марківський р-н, смт Марківка, вул. Центральна, 18
Карта
Марківка
Марківка

Марківка у Вікісховищі

Розташування

Марківка розташована у верхів’ях річки Деркул – притоці Сіверського Дінця.

Історія

Про давнє заселення цієї території свідчать виявлені поселення епохи пізньої бронзи (кінець ІІ тисячоліття до нашої ери).

Виникнення Марківки відноситься до кінця XVII — початку XVIII століття. В 1703 році переселенці із Чернігівщини і Полтавщини заснували безіменне поселення, яке згодом назвали Марківкою. Але на пам'ятному камені до 300-річчя села вказано 1690-1990.

1708 року, під час придушення козацького повстання на чолі з Булавіним, Марківку було повністю зруйновано і лише через 25 років поселення почало відроджуватися.

Населення займалося землеробством, скотарством, торгівлею. Хліб для збуту вивозився в порти Озівського моря, а також у Воронезьку та Курську губернії. Пшениця, в особливості «арнаутка», користувалася великим попитом. Згодом інтенсивно розвивалося скотарство. Населення розводило коней, волів, свиней та мулів. Широку популярність здобули вівці під назвою «айдарські».

З 1765 року жителі села були приписані до державного кінного заводу, де вони мусили відбувати повинності натурою і працею. [4](рос.)

Жителі села пережили масове нашестя сарани, чуму та холеру. Епідемії та хвороби забрали тисячі людських життів. У 1905 році Харківська земська управа провела повне обстеження Марківки. Відповідно до зібраних матеріалів тут нараховувалося 1405 селянських дворів і 9020 чоловік населення, діяли три трикласні школи, три храми.

В 1907 році бідняк Аврам Семенович Онопрієнко виростив гарну цибулю. 50 вінків цієї городини купив у нього лікар Зайцев і повіз до Парижу, аби представити на сільськогосподарській виставці. В результаті цибуля сорту «Марківська» отримала золоту медаль та набула світової слави. Потім її експонували на інших виставках, у тому числі на всесвітньовідомій 1912 року.

З 1907 року марківська цибуля експортувалася до Англії та Німеччини. Пелешенко П. Я. 1893 року народження згадував, що він, як голова кредитного товариства в 1927—1929 роках організував заготівлю цього корисного овочу для відправлення за кордон. Для Англії пакували велику цибулю в стандартні мішки по 40 кг, для Німеччини — середньо-стандартну по 30 — 40 кг. Товар вивозився з залізничних станцій Кантемирівки, Черткового, Зоринівки. Від його реалізації селяни мали значні прибутки. Так, у селі 1 фунт цибулі коштував 2 — 3 копійки, а пуд — 40 копійок. На той час це були пристойні гроші.

У 1912 році в селі було відкрито бібліотеку, яка налічувала 500 книг.[5] У січні 1918 року тут було створено революційний комітет, який очолив Андрій Іванович Єременко — згодом маршал, Герой Радянського Союзу і Герой Чехословаччини.

У 1921 році вбуло організовано комуну, а згодом і товариство зі спільного обробітку землі. Колективізація у Марківці проходила за умов гострої класової боротьби і була завершена восени 1930 року, селяни об'єднали у дев'ять колективних господарств. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів селища[6].

11 липня 1942 року Марківку окупували німці. Звільнили село у січні 1943 року.

Сучасна історія

В 1960 році село Марківка набуло статусу селища міського типу. В січні 1965 року на виконання Указу Президії Верховної Ради УРСР Марківка стала центром Марківського району.

В часи російсько-української війни у контрольованій українськими силами Марківці уночі з 18 на 19 вересня 2014 року з гранатомета обстріляно будинок голови райдержадміністрації Віктора Черніка, поранено голову РДА та його дружину.[7]

У 2022 Марківка увійшла до Старобільського району Луганської області. Марківська селищна територіальна громада утворена 25.07.2019 року.[8] До складу Марківської територіальної громади ввійшли території колишньої Бондарівської, Кризької, Ліснополянської, Сичанської, Кабичівської, Краснопільської, Герасківської та Просянської сільських рад Марківського району Луганської області.

Освіта

Марківська гімназія Марківської районної державної адміністрації [9]

Промисловість
  • товариство з обмеженою відповідальністю «Марківський сирзавод»
  • Державна пожежно-рятувальна частина 23

Культура, спорт

Діє клуб та районний краєзнавчий музей. Ще існує 2 приватних музеї (музей Павла Калашникова та ще)

Стадіон «Нива»

Пам'ятники
  • У парку встановлено пам'ятник Чипполіно.[10]
  • пам'ятник маршалу Єрьоменко
  • пам'ятник 300-руччю Марківки

Архітектура

У селі збереглися і дорадянську будівлі, в одній з них розташована санепідстанція.

Флора

Поблизу Марківки ростуть воронці — багаторічна рослина родини півонієвих, відома під народними назвами: кудла, вороне́ць, вороно́к, степова́ піво́нія. Причорноморський ендемік, занесений до Червоної книги України. Декоративна культура.

Галерея
  • Будинок культури
  • Алея героїв
  • Районна лікарня
  • Пожежна частина ДСНС
  • поховання
  • ліцей
  • Чипполіно
  • Воронці
  • будівля санстанції

Краєзнавчий музей
  • Мундир маршала

Приватний музей Павла Калашникова

Приватний музей Павла Коваля
  • стілець
  • ФОТОКАМЕРА

Відомі люди

Народилися

Пам'ятки

Поблизу селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гераськівський».[11]

Примітки
  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
  2. Укрпошта: поштові індекси
  3. Наголос подано за Ма́рківка. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
  4. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки этнографии края, т. 1, стр. 897, 898.}
  5. «Історія міст і сіл Української РСР»
  6. Марківка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  7. В Марківці на Луганщині обстріляли з гранатомета будинок голови райдержадміністрації (ДОПОВНЕНО)
  8. Марківська громада
  9. Марківська гімназія
  10. Чипполіно замість Леніна
  11. Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 101. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.