Публій Постумій Туберт
Публій Постумій Туберт (лат. Publius Postumius Tubertus; ? — після 493 до н. е.) — політичний та військовий діяч часів ранньої Римської республіки.
| Публій Постумій Туберт | |
|---|---|
| лат. P.Postumius Q.f. Tubertus | |
| Ім'я при народженні | Publius Postumius Tubertus |
| Народився |
невідомо Рим |
| Помер |
після 493 до н. е. невідомо |
| Громадянство | Римська республіка |
| Діяльність | політик |
| Суспільний стан | патрицій[1] |
| Посада | консул |
| Термін | 505 та 503 до н.е. |
| Рід | Постумії |
| Батько | Квінт Постумій Туберт |
| Мати | невідомо[2] |
| У шлюбі з | невідомо |
| Діти | Авл Постумій Альб Регіллен[2] |
| Нагороди | |
Життєпис
Походив з патриціанського роду Постуміїв. Син Квінта Постумія Туберта. Про молоді роки немає відомостей.
Брав участь у протистоянні з поваленим царем Тарквінієм Гордим та Порсеною. У 505 до н. е. його обрано консулом разом з Марком Валерієм Волузом Максимом. Вдвох вони завдали поразки сабінянам при Анієні. За це Публій Постумій отримав від сенату тріумф.
У 503 до н. е. його вдруге обрано консулом, цього разу разом з Агріппою Мененієм Ланатом. Діяв проти військ сабінян (за іншою інформацією — проти аврунків), намагаючись підкорити міста Помецію та Кори. Спочатку зазнав поразки, проте незабаром завдав ворогові рішучої поразки. За це від сенату отримав овацію, ставши першим, хто здобув цю почесну віддяку.
У 494—493 до н. е. брав участь у перемовинах з плебеями, які відійшли на Священну гору. Підтримував прийняття закону щодо встановлення магістратури народного (плебейського) трибуна. Про подальшу долю немає відомостей.
Джерела
- Postumius (64). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XXII,1, Stuttgart 1953, Sp. 948 f. (нім.)
- G. Rohde. Ovatio, RE XVIII, 1939, стр. 1890—1903 (лат.)