Публій Суіллій Руф
Публій Суіллій Руф (*Publius Suillius Rufus, д/н — 58) — державний та військовий діяч часів Римської імперії.
| Публій Суіллій Руф | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
58 Балеарські острови |
| Підданство | Римська імперія |
| Діяльність | політик |
| Посада | консул-суфект |
| Термін | 43 рік |
| Попередник | Луцій Педаній Секунд |
| Наступник | Спурій Оппій |
| Рід | Суіллії |
| Мати | Вістілія |
| Брати, сестри | Мілонія Цезонія, Гней Доміцій Корбулон, Квінт Помпоній Секунд, Публій Помпоній Секунд, Orfitusd і Glitiusd |
| У шлюбі з | Перілла |
| Діти | 2 сина |
Життєпис
Походив з роду вершників Суілліїв. Був сином Вістілії, про батька нічого невідомо, водночас — двоюрідним братом Гнея Доміція Корбулона та майбутньої імператриці Мілонії Цезонії. Спочатку був членом колегії децемірів для судових розглядів з цивільних справ. У 15-17 роках служив як квестор Германіка під час германських походів.
З 17 до 19 року був легатом (назва легіону невідома). Після повернувся до Риму, користувався підтримкою імператора Тиберія. У 23 році імператором Калігулою призначається претором. У 24 році притягнутий до суду за хабарництво. Суіллія було визнано винним та присуджено до штрафу й вигнання з Риму.
У 42 році за наказом імператора Клавдія повернуто до Риму. У 43 році стає консулом-суфектом (разом з Авлом Габінієм Секундом). Уславився своїми доносами на знатних і багатих громадян (Юлії, доньки Друза Молодшого; Юлії Лівії; Поппеї Сабіни Старшої, Децима Валерія Азіатіка), а також хабарями. Завдяки цьому накопичив значні статки. Ще більше збільшив багатства, перебуваючи на посаді проконсула Азії з 53 до 54 року.
У 58 році імператор Нерон за порадою Сенеки Молодшого притягнув Публія Суіллія до суду за різні його зловживання під час керування Азією, та за безліч неправдивих звинувачень і доносів, зрештою покарав його конфіскацією частини майна і вигнанням до Балеарських островів. Того ж року Руф помер у вигнанні.
Родина
Дружина — Перілла (пасербиця поета Овідія)
Діти:
- Марк Суіллій Неруллін, консул 50 року
- Суіллій Цезоніан
Джерела
- McKeown, JC (2010). Classical Latin: an introductory course. Indianapolis: Hackett. p. 161. ISBN 9780872208513.
- Gerhard Winkler: Suillius 3. In: Der Kleine Pauly (KlP). Band 5, Stuttgart 1975, Sp. 416.
- Steven H. Rutledge: Imperial inquisitions. Prosecutors and informants from Tiberius to Domitian. Routledge, London 2001, ISBN 0-415-23700-9, S. 270–271.