Пул (більярд)

Слово "pool" походить від англійського значення "pool room" (кімната ставок), кімната де робили ставки на скачки та в перерві яких там виставляли столи та грали в більярд.[1] Найдавніше використання слова «пул» для опису гри, подібної до більярду, було здійснене в 1797 році в газеті «Вірджинія».[2]

Протягом XIX століття стандарти гри не були встановлені. Надалі Майкл Фелан встановив і запатентував розміри, правила сучасного виду більярду в пул.

Відмітний вигляд кульок для пулу з їх багатьма кольорами та поділом між суцільними та смугастими кульками виник у 1889 році.[3] До цього кулі були рівномірно темно-червоними та відмінними лише за номерами.[4]

Основні терміни, які застосовуються під час гри в більярд:

биток — куля, якою в грі вдаряють по інших кулях;

борт — покритий гумою і тканиною край більярдного столу;

діамант — перламутрова мітка, вмонтована в дерев'яну частину борту столу для лузного більярду (одна з вісімнадцяти);

дім — обмежене бортами і крейдовою лінією, що проходить через першу точку більярда паралельно короткому борту місце для початкового удару;

грати «з руки» — правило, яке застосовується у визначених випдках, яке визначє гру з будь-якого місця ДОМУ, попередньо поставивши руками на це місце «свою» кулю (биток);

кий — довга пряма палиця для гри в більярд, тонший кінець якої, призначений для нанесення ударів по битку;

луза — отвір, розташований на бортах більярдного столу з сітчастим мішечком (у грі в лузний більярд шість таких отворів);

машинка — довга тонка палиця-підставка із наконечником який під час удару підтримує кий, в деяких випадках, коли до битка неможливо дістати звичайним способом (предмет більярдного інвентаря); Залежно від типу наконечника назви різні: з наконечником у формі літери Х це Рест; з наконечником у формі пів-дуги та трьома виїмками для кия це Спайдер;

наклейка — круг спеціально обробленої шкіри, приклеєний до торця передньої частини кия, який безпосередньо торкається битка при виконанні ударів;

піраміда — щільно викладені одна до одної кулі у вигляді рівностороннього трикутника, які встановлюються на стіл перед початком гри;

серія (з кия) — послідовність результативних ударів одного з учасників;

трикутник — дерев'яна або пластмасова трикутна рамка у формі правильного трикутника, за допомогою якої встановлюються кулі перед початком гри, та яка є один з предметів більярдного обладнання;

турнік — товста частина кия;

центральна відмітка — точка, яка розміщена в центрі ігрової поверхні стола.[5]

Піраміда куль

Особливостями пулу є:

• розмір стола менший порівняно із столом для гри в Піраміду;
• більші, у порівнянні з столом для гри в Піраміду, лузи (кутова луза має розмір 11,43 см, середня — 12,70 см);
• шістнадцять невеликих нумерованих різнокольорових куль (d=57.2мм), які розділені на групи, перша з яких — біла з кольоровою смугою, друга — з повністю кольорових куль;
• кий менший у порівнянні з києм для гри в Піраміду (від 1 м до 1,5 м, а вага 450—708,75 гр.) з діаметром наклейки: 11 — 14 мм, турніка: 28 — 30 мм;
• трикутний вид бортової гуми;
• немає сліпих зон.[6]

Кулі для гри в "Чорну кулю"

Ось низка видів гри в Пул:

• пул "вісімка". Слід забити в лузи всі кулі своєї категорії. Куля з номером "вісімка" забивається останньою;

• пул "дев'ятка". Слід забити в лузи кулі з мінімальним номером. Останньою забивається "дев'ятка".
• пул "десятка". Гра схожа на пул "дев'ятка". При цьому всі удари замовні (гравець перед ударом називає кулю, яку має намір покласти в замовлену лузу).
• ротація. Кулі забиваються, згідно з номерами, залежно від яких нараховуються очки. Гра триває, поки не накопичеться 61 очко.
• пул 15. Комбіновані правила "дев'ятки" і "ротації";
• чорна куля. Аналог "вісімки" під час гри в який необхідно забити кулі своєї категорії (червоні або жовті), а потім чорну кулю з номером вісім.
• стрейт або "пул 14 + 1". Гра ведеться, поки набереться певна кількість очок.
• трійка. Слід забити 3 кулі з мінімальною кількістю ударів.
• у одну лузу. Під час гри вибирається луза, в яку протягом гри закочують кулі.

Окремі правила гри:

1. визначення гравця, який розбиває піраміду. Два гравці роблять удар одночасно. Кулі повинні відбитися від далекого борту і максимально близько наблизитися до протилежного. Чия куля, виявиться ближчою до ближнього борту, той гравець б'є перший. Право розбити піраміду можна передати супернику;
2. якщо гравець забиває прицільну кулю, він може продовжити серію;
3. у разі якщо гравець промахується по прицільній кулі його серія закінчується та удар передається супернику;
4. у разі, коли прицільна куля вилітає за більярдний стіл, його виставляють до найближчого борту або встановлюють на мітку початкової позиції. У випадку, якщо на точці вже перебуває куля, кулю, що вилетіла виставляють максимально близько до точки з урахуванням проміжку між кулями;
5. якщо гравець зробив порушення або заробив фол, супернику передається право вибрати будь-яку точку ігрового столу для удару з руки;
6. у разі впливу на гру зовнішніх чинників та це вплинуло на результат удару, суддя повертає на стіл забиті кулі. Гравцю слід повторити свій удар. У разі неможливості повернення куль у вихідні позиції — це патова ситуація;
7. гравець може здатися з автоматичним програшем партії;
8. якщо суддя помічає, що ситуація на ігровому полі не розвивається, або партія безвиграшна він пропонує зробити кожному гравцеві по 3 удари, які повинні виправити цю ситуацію. У разі, якщо ситуація не виправляється оголошується пат (відповідно до умов виду пулу, а партія переграється.[7]