Пумарі-Кіш
Пумарі Кіш, також Пік 11 (урду پماری چش) — найвища вершина хребта Гіспар Музтаг гірської системи Каракорум, висотою 7492 м. 53-тя за висотою в світі і 19-та у Пакистані. Гора розташована на північ від льодовика Гіспар в масиві гори Куніанг Кіш (7852 м) за 4 кілометри на схід від головної вершини масиву.
Пумарі Кіш урду پماری چش; англ. Pumari Chhish | ||||
Гора Пумарі-Кіш (під № 8)
| ||||
36°12′40″ пн. ш. 75°15′10″ сх. д. | ||||
Країна | Пакистан | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Гілгіт-Балтистан | |||
Система | Каракорум | |||
Тип | гора | |||
Висота | 7492 м | |||
Висота відносна | 884 м | |||
Ізоляція | 4 км | |||
Перше сходження | 1979 р., японська експедиція | |||
Ідентифікатори і посилання | ||||
peakbagger.com | 10509 | |||
Пумарі Кіш Пумарі Кіш (Пакистан) | ||||
Пумарі Кіш Пумарі Кіш (Тибетське плато) | ||||
Історія сходжень
Перша спроба сходження на Пумарі Кіш була зроблена в 1974 році австрійською експедицією по північній стіні з льодовика Язгіль, але була невдалою.
У 1979 році японська експедиція Альпіністської Асоціації Хоккайдо, почавши сходження з льодовика Куніанг далеко на захід від вершини і пройшовши довгий шлях, добилася успіху. Експедиція також першою пройшла високий перевал, щоб потрапити у верхів'я льодовика Язгіль, звідти вона досягла північного гребеня Пумарі Кіш[1].
Згідно з «Гімалайським журналом», подальших успішних сходжень на Пумарі Кіш не зареєстровано.
Підкорення південної вершини Пумарі Кіш
За 1 км на південний схід від головної вершини розташована Пумарі Кіш Південна (7350 м)[2]. Після двох невдалих спроб сходження на пік у 1999 і 2000 роках Джулією-Анною Кліма і Роджером Пейном[3], 12 червня 2007 р. вершина була підкорена Янніком Граціані і Крістіаном Троммсдорфом. Сходження з перепадом 2700 м було дуже важким технічно і здійснене в чистому альпійському стилі (Alpine style) за шість днів.
Примітки
- Jill Neate, High Asia: an illustrated history of the 7000 metre peaks, The Mountaineers, 1989.
- Kunyang Chhish East (7400 м) і Pumari Chhish South (7350 м)
- American Alpine Journal, 2008, pp. 16-23.