Південний канал

Південний або Лангедокський канал (фр. Le Canal du Midi) — канал довжиною 241 км на півдні Франції. Сполучає Тулузу із середземноморським містом Сет (яке було засноване, щоб слугувати східним терміналом каналу). У Тулузі поєднується з Гаронським каналом (fr:Canal de Garonne), що веде до Біскайської затоки.

Південний канал
Canal du midi
Країна  Франція
Початок Тулуза
Координати 43°36′39″ пн. ш. 1°25′05″ сх. д.
Гирло Середземне море
Протяжність 241 км
Споріднені канали Гаронський канал
 Південний канал у Вікісховищі

Даний канал є одним із найстаріших нині діючих в Європі. З 1996 року Південний канал занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.

З історії

Будівництво

Зернова торгівля стала головною причиною будівництва транспортного каналу, яке розпочалося в жовтні 1666 року з дозволу першого міністра Кольбера на основі указу короля Людовіка XIV. Урочисте відкриття відбулося 1681 року. Натхненником і керівником будівництва був французький інженер і підприємець П'єрр-Поль Ріке (1609—1680), за кошти якого було профінансовано третину довжини каналу. Це будівництво стало одним із набільших проектів Кольберового уряду. У той час канал носив назву «Королівський канал у Лангедоці» (фр. le canal royal en Languedoc)

Економічні показники
Зміна кількості пасажирів[1]
РікКількість пасажирів
16823750 (за шість місяців)
174012 500
178329 400
183171 000
185494 000
1856100 000
Розвиток вантажних перевезень у XIX ст.[2]
Рік 18541856185918791889189619001909
Мільйонів тонно-кілометрів 67110595432286680

Канал в наш час

У посушливу пору канал слугує для потреб сільського господарства. Близько 700 іригаційних клапанів встановлено вздовж каналу. Ця одна із головних функцій є причиною підтримки каналу в робочому стані після завершення купецької торгівлі. У 1970-х роках канал зрошував до 40 000 га сільськогосподарських земель[3].

З кінця ХХ ст. канал головним чином діє як туристичний і рекреаційний маршрут[4].

Зараз на каналі діє 91 шлюз, який піднімає та опускає судна на 190 м.

Канал у кінематографі

У серії документального серіалу Рональда Топа, який транслювався на телевізійному каналі Дискавері, наочно висвітлюється історія будівництва Південного каналу, а також показується роль короля, Кольбера та Ріке в цьому процесі[5]

Лінки

Примітки
  1. J.-D. Bergasse, Le Canal du Midi, trois siècles de batellerie et de voyages, p.25.
  2. D'après les études de Robert Marconis (1981) et Pierre Lacaze (1983).
  3. Économie du canal. canal-du-midi.org. Процитовано 17 січня 2013..
  4. René Gast, Le Canal du Midi et les voies navigables de l'Atlantique à la Méditerranée, p. 23.
  5. № 14 Промышленные открытия. Европейские истории - Король каналов. youtube.com. Процитовано 18 травня 2014..
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.