Південно-Кавказький газогін

Газогін Баку — Тбілісі — Ерзурум (Південно-Кавказький газогін) — газогін, яким передбачається прокачування газу з родовища Шах-Деніз (Азербайджан) до південно-західного кордону Туреччини. Офіційно відкритий 25 березня 2007[1]. Передбачалося, що до 2017 пропускна потужність газогону сягне 25 млрд м³ на рік.

Південно-Кавказький газогін позначено зеленим

Технічна характеристика

Діаметр газогону — 42 дюйми, протяжність становить 970 км (442 км в Азербайджані, 248 км в Грузії і 280 км від грузино-турецького кордону до Ерзуруму). Довжина кожної рури — 11,5 м. Первісна пропускна здатність газогону, склало 8,8 млрд м³ газу на рік[2]. Для другого етапу розробки родовища Шах-Деніз, потужність буде збільшена до 25 млрд м³ шляхом додавання додаткових циклів і двох нових компресорних станцій, кошторисною вартістю $ 3 млрд. Газогін має потенціал, для транспортування газу туркменських і казахських виробників через запланований Транскаспійський газогін. Азербайджан запропонував розширити його потужність до 60 млрд м³ через будівництво другої лінії газогону[3].

Постачання труб здійснювала японська компанія Sumitomo Metal Industries. Підрядниками проекту були грецька компанія CCIC (в Азербайджані) і французько-американський альянс Spie Capag/Petrofac (у Грузії), ці ж компанії були підрядниками на будівництві азербайджанської і грузинської ділянок нафтогону «Баку-Тбілісі-Джейхан»[4].

Фундатори

У проекті південно-кавказького газогону беруть участь:

  • BP-Azerbaijan (технічний оператор) — 25,5 %,
  • Statoil (комерційний оператор) — 25,5 %,
  • ГНКАР — 10 %,
  • LUKoil — 10 %,
  • NICO — 10 %,
  • Total — 10 %,
  • TPAO — 9 %.[4]

На терені Азербайджану і Грузії газогін проходить паралельно нафтогону БТД (в 10-28 метрах). У ряді місць використана можливість одночасного укладання рур ПКТ і БТД, що дозволило звести до мінімуму вплив на довкілля або вплив до географічних небезпек[5]

Економічний ефект

Перша мета газогону подача газу до Туреччини і Грузії . Будучи транзитною країною, Грузія має права відбирати 5% від річного потоку газу по газогону замість тарифу і може придбати ще 0,5 млрд м³ газу на рік за пільговою ціною. У довгостроковій перспективі Південно-Кавказький газогін буде постачати до Європи каспійський природний газ через планований Південний газовий коридор, що має складатися з Трансадріатичного і Трансанатолійського газогонів[6]

Дивись також

Примітки
  1. Кавказ. МЕМО.РУ
  2. Shah Deniz taps primed. Upstream Online (NHST Media Group). 14 вересня 2006. (необхідна підписка). Процитовано 6 квітня 2008.
  3. Socor, Vladimir (11 вересня 2012). Azerbaijan Drives the Planning on Trans-Anatolia Gas Pipeline Project. Eurasia Daily Monitor 9 (164) (Jamestown Foundation). Процитовано 12 вересня 2012.
  4. ИНМАРСИС
  5. Экспортные трубопроводы
  6. Socor, Vladimir (15 січня 2014). SCP, TANAP, TAP: Segments of the Southern Gas Corridor to Europe. Eurasia Daily Monitor 11 (8) (Heritage Foundation). Процитовано 18 січня 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.