Півники флорентійські
Півники флорентійські (лат. Iris florentina) — білоквітковий варіант Iris germanica, який зараз класифікується як Iris germanica nothovar. флорентіна. Його культивують як декоративну рослину в помірних регіонах майже по всьому світу. Iris florentina — це кореневищний багаторічник з південної Європи, переважно Італії (включаючи місто Флоренція) та Франції. У нього товсте кореневище з ароматом фіалки, схожі на меч зелені або сіро-зелені напіввічнозелені листя, високе розгалужене стебло та безліч квітів, білого кольору або розмитих відтінків блакитного, ніжно-блакитного або лавандового кольору весною чи влітку, і біло-жовта борода. Також його вирощують для отримання кореня ірису, запашної речовини, що використовується в парфумерії, милі, засобі для чищення зубів та пральному порошку для одягу. У лікарських цілях його застосовували як відхаркувальний та протизастійний засіб. Виготовляється з кореневищ Iris florentina, Iris germanica та Iris pallida.
Півники флорентійські | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
Родина: | Півникові (Iridaceae) |
Рід: | Півники (Iris) |
Підрід: | Iris subg. Iris |
Вид: | I. florentina |
Біноміальна назва | |
Iris florentina | |
Посилання
- Півники флорентійські // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 342. — ISBN 5-88500-055-7.