Підв'язки

Підв'язки — предмет жіночої білизни, що являє собою гумку або тасьму, які служать для підтримки панчіх.

Підв'язка у формі тасьми
Підв'язки у вигляді гумок

Зазвичай шириною близько 2–3 см, зроблені з міцної тканини або шкіри. Підв'язки у формі тасьми широко використовувалися в XVIII–XX століттях, носилися трохи нижче коліна, в місці стоншення ноги, не дозволяючи панчохам зісковзувати вниз. З появою панчіх, зроблених з еластомерів, потреба в їх носінні відпала (в сучасних панчохах прийняла форму силіконової смуги, що тримає панчоху на нозі)[1]. Однак, незважаючи на те, що підв'язки втратили своє функціональне значення, деякі жінки продовжують їх носити головним чином унаслідок моди, естетики та сексуальної привабливості. Підв'язки бувають двох видів: одні обхоплюють ногу вище коліна, другі кріпляться до особливого елемента одягу — пояса для панчіх.

Надколінні підв'язки

Надколінні підв'язки (фр. jarretières) — поворозки, якими обв'язують ногу навколо панчохи дещо вище коліна. Вони є важливим атрибутом весільного наряду наречених. Відповідно до ряду традицій жених кидає підв'язку нареченої чоловічій частині гостей весілля[2]. Історично ця традиція обумовлюється вірою в те, що предмет одягу нареченої принесе удачу. Еквівалентом цих дій з боку нареченої є кидання весільного букета незаміжнім дівчатам, згідно з повір'ям, та що зловила букет, незабаром вийде заміж[3].

На честь підв'язок названий найстарший на сьогодні лицарський орден в світі — Благородний Орден Підв'язки, утворений в 1348 році в Англії. Існує ряд легенд про походження Ордена; найвідоміша пов'язана з графинею Солсбері. Під час танцю з королем Едуардом вона впустила підв'язку і навколишні засміялися, король же підняв підв'язку і пов'язав її на власну ногу зі словами: «Honi soit qui mal y pense»[4] (найбільш точний переклад: «Нехай соромиться той, хто погано подумав про це»), що стали девізом ордена.

Підв'язки в формі бретель

Підв'язки в формі бретель (фр. jarretelles) — поворозки, стрічки, якими прив'язують панчохи до спеціального пояса. Пояс для панчіх — результат еволюції шосс (колгот-панчіх, характерних для пізнього Середньовіччя). Шосси виготовлялися з нееластичних тканин (льон, сукно) і не могли триматися самостійно: було необхідно використовувати підв'язки в формі тасьми або прив'язувати шосси до пояса, саме в цей момент з'явилися підв'язки в формі резинок. Пояс для панчіх довгий час був суміщений з корсетом, до 30 — років XX століття став незалежною деталлю гардероба[5], разом з ним еволюціонували і підв'язки. В даний час в практичних цілях використовуються рідко, зазвичай використовуються як фетиш, як для залучення сексуальної уваги, так і для розвитку впевненості у власній сексуальності[6].

Примітки
  1. Види жіночої нижньої білизни.
  2. Навіщо потрібна підв'язка нареченій. Таємне значення аксесуару і традиції
  3. The Tale of the Tossing of the Garter and other customs. WedAlert.com. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 14 жовтня 2006.
  4. Order of the Garter. Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 28 жовтня 2014.
  5. 2 століття історії нижньої білизни::Статті::Велика Електронна Енциклопедія Москви (БЕЕМ)
  6. Марія Ласточкіна. . — 27 2008. — № 25.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підв'язки в формі тасьми Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підв'язки в формі резинок

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.