Підляський говір

Підляський говір (давніше ще сідлецька говірка) — говір північного наріччя української мови.

Карта українських наріч і говорів (2005). Підляський говір поширений тільки в Польщі, на захід від Бугу й північніше від місця, де сходяться кордони України, Польщі й Білорусі. На мапі — синіми крапками

Назва

Назва «Підляський» ґрунтується на історичній назві землі, де поширені говірки — Підляшшя (біл. Падляшша, пол. Podlasie). Назва пішла від словосполуки «під ляхами», тобто, коло (близько) поляків.[1] Дарма що є чітка межа між українськими та білоруськими говірками на Підляшші, через неправдиві, зумовлені політично стереотипи, що побутують і в деяких наукових середовищах, є різні погляди щодо того, де є межа між українською та білоруською мовами.[2]

Прикметні риси

Звукові особливості

Підляський говір вирізняється двозвуками, що виникли на місці староукраїнських о та е в закритих наголошених складах та на місці давнього наголошеного ѣ. Двозвуки в українській мові є не тільки в підляських говірках. Вони прикметні для всіх говорів Північного (Поліського) наріччя української мови. Затверділий звук р прикметний для білоруської літературної мови, тож така особливість підляських говірок дає підстави частині білоруських науковців залічувати ці говірки до білоруської мови, хоч затверділий звук р прикметний і для північного та південно-західного наріччя.

Літературна українська Підляська говірка[3] Літературна білоруська[4]
Рядок Радок Радок
Ріка Рика Рака
Рябий Рабий Рабы
Уряд Урад Урад

Примітка: підляської говірку записано українською абеткою

Поширення
Українці в Польщі. 2002 рік. Мовці говірки живуть передусім у чотирьох повітах: Більському, Сім'ятицькому, Гайнівському й у місті Білостоці

Говір поширений у теперішній Польщі. На півдні говір межував з Холмською говіркою, що тепер, після операції «Вісла», практично зникла в народному мовленні Холмщини. Межа між говірками проходить південніше від умовної лінії Володава — Парчів. На сході за межу говірки править річка Західний Буг, тепер це кордон між Польщею та Білоруссю. На півночі Підляська говірка потроху переходить у говори білоруського типу, найчастіше за межу вважають річку Нарву. На заході говірка потроху переходить у польські говори. Частина мовців говірки після акції «Вісла» живе в Північних та Західних землях Польщі.

Правопис

У 1988 році український письменник та історик Юрій Гаврилюк запропонував фонетичний правопис на основі української орфографії для українських говірок на Підляшші[5]. Ним вийшло осібне видання статті «Історія Пудляша (Берестейської землі) в Х-XIV століттях» (Гайнувка, 1990), а ще номери «Нашої газети». Цим правописом друкуються матеріали говіркою в часописі «Над Бугом і Нарвою». Крім того, Юрій Гаврилюк записує говіркові тексти латинкою на базі польської орфографії. Нею видана книга «Nechaj żywe Pudlasze» (Більськ, 2001).

Див. ще

Примітки
  1. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 280—281
  2. Sajewicz, Michał (1997). O białorusko-ukraińskiej granicy językowej na Białostocczyźnie, [w:] Ze studiów nad gwarami wschodniosłowiańskimi w Polsce. „Rozprawy Slawistyczne” 12. Lublin: Wydawnictwo UMCS. с. 91–107.
  3. Михайло Лесів. Українські говірки в Польщі. ст. 411
  4. Білорусько—український словник. Г. П. Півторак, О. І. Скопненко. Київ, «Довіра» 2007 р.
  5. Пропозиції запису пудляських діялектув

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.