Західний Буг

Західний Буг
	Західний Буг біля с. Стриганка
49°53′33″ пн. ш. 25°00′59″ сх. д.
Витік	с. Верхобуж; (Золочівський район, Львівська область)
• координати	49°53′33″ пн. ш. 25°00′59″ сх. д.
• висота, м	350
Гирло	Зеґжинське водосховище на р. Нарев
• координати	52°30′24″ пн. ш. 21°05′03″ сх. д.
Басейн	басейн Нарвиd
Країни:	Україна; Білорусь; Польща
Регіон	Волинська область; Берестейська обл.; Львівська область
Довжина	772 км (в Україні 392 км)
Площа басейну:	39 420 км²
Середньорічний стік	108 м³/с
Притоки:	Праві — Солотвина, Рокитна, Холоївка, Спасівка, Білосток, Студянка, Луга, Неретва; Ліві — Золочівка, Полтва, Кам'янка, Рата, Солокія, Варяжанка
Водойми в руслі	Зегжинське водосховище
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	774850
	Медіафайли у Вікісховищі

За́хідний Буг, Буг[1] (біл. Заходні Буг, пол. Bug) — річка в Україні, Білорусі та Польщі. Ліва притока Нарви (басейн Вісли).

Етимологія

Гідронім Західний Буг (Бугъ, Богъ) — індоєвропейського походження; вперше з'являється на сторінках літопису поряд з етнонімом «бужани». Назва походить від індоєвропейського кореня *bheug(h) — «гнути, згинати», етимологічно споріднене з праслов'янським інфінітивом *bъgati — «вигинати, закручувати» та з праслов'янським коренем *bag- // *bog- // *bug- із реконструйованим значенням «затоплене місце; течія, потік», споріднене з праслов'янським іменником *bag-no — «багно, болото». Назва вказує на особливості гідроландшафту річки з великою кількістю закрутів та заболочених місць^{[джерело?]}.

Опис

Довжина становить 772 км (в Україні 392 км), площа басейну — 39 420 км² (в Україні — 10 100 км²). Похил річки — 0,3 м/км. Західний Буг — рівнинна річка (заболочена заплава, стариці, звивисте річище); у басейні річки багато озер, зокрема Шацькі озера. Судноплавна в нижній течії.

У басейні річки на території Львівської області є 7 водосховищ загальним об'ємом 31,4 млн м³. Найбільші з них: Добротвірське — 14,8 млн м³ та Сокальське — 4,92 млн м³.

Середньорічні витрати води змінюються по довжині річки від 1,12 (с. Сасів) до 29,5 м³/с (м. Сокаль).

В умовному створі на кордоні України, Польщі та Білорусі середні витрати води р. Західний Буг становлять 52,3 м³/с (отримано розрахунковим методом українськими гідрологами).[2]

Мінералізація води річки в середньому становить: весняна повінь — 497 мг/дм³; літньо-осіння межень — 518 мг/дм³; зимова межень — 573 мг/дм³.[2]

Середньорічний іонний стік з водами Західного Бугу з території України становить 793,5 тис. т/рік (58 % — весняна повінь, 26 % — літньо-осіння межень, 16 % — зимова межень).[2]

Розташування

Витік розташований у селі Верхобужі Золочівського району (Львівська область) на Подільській височині (низькогірне пасмо Вороняки). В Україні тече територією Малого Полісся (в межах Надбужанської котловини), між Сокальським пасмом та Надбузькою височиною (частини Волинської височини), а також уздовж західного краю Поліської низовини. Буг впадає в штучне Зеґжинське озеро (раніше — в річку Нарву).

Гідрографічна мережа Польщі
Водозбірний басейн Вісли на території України
Річкова мережа Західного Бугу на території України

Основні притоки

Праві

Ліві

Великі населені пункти над Бугом

Буськ, Кам'янка-Бузька, Добротвір, Соснівка, Червоноград, Сокаль, Сасів, Устилуг, Володава (Влодава), Тереспіль, Дорогичин, Берестя.

Алегорія річки Західний Буг, статуя на терасі Палацу-на-воді в Королівських Лазенках у Варшаві

Цікаві факти

Західний Буг, на відміну від інших річок, починається не маленьким потічком з джерельця, а досить повноводним потоком з колодязя в селі Верхобужі. У минулому відразу при витоку річки працював водяний млин, а це означає, що води було досить, щоб крутити тяжкі млинові жорна.

Див. також

Південний Буг

Примітки

Назва Буг є і в «Малому атласі СРСР» за 1981 р. с.79.
Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 184 с. — ISBN 966-521-397-0.

Джерела

Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К. Західний Буг // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України. — К. : Ніка-центр, 2006. — 184 с. — ISBN 966-521-397-0.
Кузярін О. Т. Синтаксономія рудеральної рослинності заплавних екосистем басейну Західного Бугу // Наукові записки Державного природознавчого музею. Випуск 21. — Львів, 2005. — С. 29—52.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.

Посилання

Хільчевський В. К. та ін. Гідрохімія річок Лівобережного лісостепу України : навчальний посібник. — К. : Ніка-центр, 2014. — 230 с.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Назва Буг є і в «Малому атласі СРСР» за 1981 р. с.79.

[літ.1-2] Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 184 с. — ISBN 966-521-397-0.