Піонербол

У грі використовується волейбольний м'яч (діаметр — 65-67 см, вага — до 300 г). Майданчик має розміри 18х9 метрів. Ігрове поле поділяється сіткою (висота 2,43 м — для чоловічих команд і 2,24 м — для жіночих) навпіл, кожна команда перебуває на своєму ігровому квадраті розмірами 9×9 м. В команді від 3 до 7 осіб, відповідно до кількості, ігровий квадрат ділять на умовні ділянки (за кожну відповідає прикріплений гравець)[2].

Гравець задньої лінії, перебуваючи в межах майданчика в дальньому правому куті, робить кидок через сітку на половину поля команди супротивника. Один з гравців протилежної команди повинен зловити м'яч і, зробивши не більше трьох кроків або однієї передачі м'яча і двох кроків на своїй половині майданчика, перекинути його через сітку назад на половину поля першої команди. Один з гравців першої команди також повинен зловити м'яч і, зробивши не більше трьох кроків або однієї передачі м'яча і двох кроків, перекинути його на половину поля команди суперника. І так далі доти, доки м'яч не впаде на землю — тоді команді, яка кинула м'яч зараховується одне очко.

М'яч вважається програним, а команда, що подає, втрачає подачу, якщо:

• м'яч торкнувся підлоги;
• гравець зробив більше трьох кроків з м'ячем в атаці;
• м'яч торкнувся тіла гравця нижче пояса або прокотився по тілу;
• гравець доторкнувся до сітки;
• гравець доторкнувся до м'яча двічі підряд;
• гравець перейшов через середню лінію;
• м'яч перелетів над сіткою, але приземлився за лініями, що обмежують майданчик;
• м'яч перелетів під сіткою або торкнувся предметів, що знаходяться поза межами майданчика.

Як і у волейболі, гравці переміщаються по майданчику в наступну зону за годинниковою стрілкою після виграшу подачі. Після набору певної кількості очок (зазвичай 10, 15 або 25 за мінімальної переваги над суперником у 2 очки) команди змінюють сторони поля, і розігрується друга партія. Якщо результат після двох партій рівний (1:1), то призначається третя партія.

Право першої подачі в матчі визначається жеребкуванням, після кожної партії відбувається зміна сторін і першою подає протилежна команда. У середині вирішальної (третьої) партії робиться заміна сторін, подачу після заміни виконує той самий гравець.

Іноді діє «правило трьох передач», в цьому випадку гравці однієї команди повинні двічі перекинути м'яч між собою, а третій кидок повинен проводитися на половину поля суперника. Крім того може застосовуватися правило «втрати подачі», яке перш існувало у волейболі. У цьому випадку команда, яка подавала і пропустила м'яч тільки втрачає подачу, але не віддає очок суперникам. Таким чином, за одну подачу очки можуть нараховуватися тільки команді, яка подає.

Існує варіант піонерболу з двома м'ячами. Грають дві команди по 6-8 гравців у кожній. Гравці, які стоять ближче до кутів майданчика, отримують по м'ячу і готуються до подачі (кидка м'ячі на половину поля супротивника) по свистку судді. Після свистка завдання кожної з команд полягає в тому, щоб обидва м'ячі одночасно не опинилися на її половині поля, а торкнулися рук або землі на половині поля суперника. У цьому випадку гра зупиняється і команда, на майданчику якої два м'ячі, програє очко. М'ячі, що зіткнулися в повітрі, повертаються для нової подачі. В іншому правила схожі з основним варіантом піонерболу.

Існував також варіант піонерболу для сліпих дітей[3].

• Коротков И. М. Подвижные игры во дворе. — М.: Знание, 1987. — С. 54—56. — (Новое в жизни, науке, технике. Серия «Физкультура и спорт»; № 5).