Пітер Гойстра

Розпочинав займатись футболом в клубі «Драхтен Бойс», а в 16 років потрапив в «Гронінген». 5 вересня 1984 року він дебютував у Ередивізі в матчі протм «Волендама» (1:3). 3 листопада того ж року в матчі проти АЗ (Алкмаар) (1:1) він забив перший гол. Загалом у «Гронінгені» він грав до кінця сезону 1985/86, але основним гравцем так і не став, через що був відданий в оренду до «Вендама». Тут він зразу став основним і забив п'ять м'ячів у 33 матчах сезону, але врятувати команду від вильоту в другий дивізіон не зумів.

У 1987 році Гойстра став гравцем «Твенте», де виступав до літа 1990 року, забивши 17 голів у 93 матчах чемпіонату, а також зіграв у Кубку УЄФА і став гравцем збірної.

У 1990 році Гойстра став футболістом шотландського «Рейнджерса». У шотландській прем'єр-лізі дебютував 25 серпня 1990 року у домашній грі проти «Данфермлін Атлетік». У «Рейнджерсі» протягом 4,5 років він грав в основному складі. У цей період він виграв чемпіонат Шотландії п'ять разів (1991, 1992, 1993, 1994, 1995), двічі Кубок Шотландії (1992, 1993) і тричі Кубка шотландської ліги (1991, 1993, 1994).

У 1995 році Гойстра відправився до Японії на запрошення співвітчизника Віма Янсена, що тренував клуб «Санфрече Хіросіма» і протягом двох років грав у місцевій Джей-лізі.

На початку 1997 року Пітер повернувся до «Гронінгена», а влітку того ж року поїхав до бельгійського «Льєрса». Протягом перших двох сезонів він був основним гравцем клубу і в 1999 році виграв Кубок і Суперкубок Бельгії. Він закінчив свою кар'єру в 2001 році як гравець «Розендал», в якому, однак, так й не зіграв жодного матчу, отримавши серйозну травму ахілового сухожилля. І хоча його контракт з клубом тривав ще один рік, він так і не зіграв жодного матчу за клуб у сезоні 1999/00. Після 394 матчів у вищих дивізіонах чотирьох країнах, в яких він забив 71 гол, Гойстра закінчив 16-річну професійну кар'єру.

У складі національної збірної Нідерландів дебютував 16 листопада 1988 року у програній товариській зустрічі з Італією (0:1). 1989 року Пітер зіграв ще чотири гри за «помаранчевих», проте взимку сезону 1989/90 він отримав травму паху, через що лікувався до березня 1990 року і не зміг швидко повернутися в гру, через що у збірній того року не грав. Незважаючи на те, що він був у шорт-листі команди на участь у чемпіонату світу 1990, у кінцевий список 22 гравців не потрапив, оскільки головний тренер збірної Лео Бенхаккер вважав за краще взяти на його позицію гравців «Аякса»[2].

У квітні 1991 року, коли Гойстра вже успішно грав в Глазго, новий тренер збірної Рінус Міхелс знову запросив ПІтера. Він зіграв того року у двох матчах кваліфікації на Євро-1992 проти Фінляндії, після чого зіграв свою останню міжнародну гру проти Польщі 11 вересня 1991 року на стадіоні Філіпс. Загалом у формі головної команди країни зіграв 8 матчів.

Після закінчення футбольної кар'єри став тренером. Розпочав тренерську кар'єру в 2001 році як головний тренер молодіжної команди «Гронінгена», яким він був чотири роки. 1 липня 2005 року покинув Гронінген і був призначений новим помічником тренера Ада де Моса у «Вітессе».

Пітер Гойстра (ліворуч) і Денніс Бергкамп перед товариським матчем між «Аяксом» і «Де Графсхапом» 13 липня 2013 року.

3 квітня 2009 року стало відомо, що Гойстра став помічника тренера в «Аяксі» (Амстердам), а з сезону 2009/10 року був тренером молодіжної команди клубу, «Йонг Аякс»[3].

22 грудня 2009 року стало відомо, що Гойстра з сезону 2010/11 буде головним тренером «Гронінген»[4], замінивши Рона Янса, який покине клуб після закінчення сезону 2009/10 років. У першому сезоні Пітер закінчив сезон з «Гронінгеном» на п'ятому місці і вийшов в плей-оф за право зіграти в Лізі Європи. У фінальному матчі проти «АДО Ден Гаг» його клуб поступився в серії пенальті і не вийшов в єврокубки. Тим не менш після вдалих результатів проти «АЯкса» (1-0) і «Твенте» (1-1) Гойстра показав потенціал для подальшого зростання[5] і 29 листопада 2011 року було оголошено, що він продовжив свій контракт з клубом ще на рік. Клуб зазначив, що задоволений роботою Пітера за останні півтора року[6]. Попри це вже 10 травня 2012 року Гойстра був звільнений після провального сезону, за результатами якого клуб зайняв 14 місце[7].

30 травня 2012 року був предсавлений новим головним тренером клубу «Де Графсхап»[8], що саме вилетів до Еерстедивізі, з завданням швидко повернути клуб в еліту. У перший рік він став з командою восьмим. У своєму другому сезоні він вступив у конфлікт зі значною частиною вболівальників команди і 24 грудня 2013 року був звільнений[9]. Клуб став тоді шостим[10].

У грудні 2014 року став технічним директором збірної Індонезії[11]. У травні 2015 року він був призначений тимчасовим тренером збірної для відбору на чемпіонат світу 2018 року та кваліфікацію до Кубку Азії 2019 року. Проте з червня членство Індонезії у ФІФА була призупинене, і команді вже не було дозволено грати матчі. У грудні 2015 року Гойстра розірвав свій контракт. Також нетривалий час Пітер працював з місцевою командою «Персіпасі Бандунг Рая»[12]

31 березня 2017 року він був призначений помічником менеджера словацького чемпіона «Тренчина» до кінця сезону[13][14]. Після закінчення сезону він покинув клуб, щоб приєднатися до «Пахтакору» в Узбекистані, де став асистентом Шота Арвеладзе[15].

• Чемпіон Шотландії (5):

«Рейнджерс»: 1990-91, 1991-92, 1992-93, 1993-94, 1994-95

• Володар Кубка Шотландії (2):

«Рейнджерс»: 1991-92, 1992-93

• Володар Кубка шотландської ліги (3):

«Рейнджерс»: 1990-91, 1992-93, 1993-94

• Володар Суперкубка Бельгії (1):

«Лірс»: 1997

• Футбольний талант року в Нідерландах: 1988

• National Football Teams
• Пітер Гойстра на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)