Піяма-Раду
Піяма-Раду (XIII ст. до н. е.) — цар Вілуси. Ім'я з лувійської мови перекладається як «Відданий подарунок». З огляду на це його ототожнюють з гомеровським героєм «Іліади» — Пріама, ім'я якого також в перекладі значить «подарунок».
| Піяма-Раду | |
|---|---|
| Народився | 14 століття до н. е. |
| Помер |
13 століття до н. е. Мілет |
| Діяльність | монарх |
Життєпис
Висувається гіпотеза, що був сином Піяма-Курунти і онуком Уххациті, володарів Арцави. Після цього втік до Вілуси (Іліона) або Таруїси (Трої VIIа), де заснував власну династію після смерті царя Куккунні.
Панував десь протягом 35 років, намагаючись здобути незалежність від Хеттської держави. Згадується в листах царів Муваталлі II, Хаттусілі III і Тудхалія IV. Напевне намагався маневрувати між Аххіявою та хеттами.
У боротьбі за владу між родичами Мурсілі III і Хаттусілі III підтримував першого. Після перемоги Хаттусілі III Хеттська держава була все ще ослаблена. Цим скористався Піяма-раду, що оголосив незалежність від останньої. В подальшому діяв спільно з Тавагалавою, царем Ахіяви і Лукки, що завдав декілька поразок хеттам. Піяма-Раду розширив свої володіння на захід до Хеттської низовини. Поразка Тавагалави від Хаттусілі III змусила царя вілуси замиритися з хеттами. Подальший розпад Лукки призвів до нової зміни ситуації.
Є відомості про військову кампанію Піяма-Раду проти держави Лукка, яку він здійснив самостійно (або в союзі з хеттами чи Аххіявою). В подальших перемовинах з хеттським царем Хаттусілі III вимагав визнання своїми захоплених володінь. Натомість обіцяв визнати зверхність хеттів. Згодом під час поїздки на перемовини з синами Хаттусілі III ті раптово напали на Піяма-раду, який мусив тікати до Міллаванді. Надалі з 7 тис. прихильників або вояків утік на один з островів Егейського моря. Подальша доля невідома.
Родина
Є відомості про шлюб доньки Піяма-Раду з Атпою з Міллаванди (Мілету), царем Аххіяви. Сином Піяма-Раду вважають Алаксанду (аналог Паріса).
Джерела
- Gurney, Oliver 2002. «The authorship of the Tawagalawas Letter.» Silva Anatolica Vol. 2002, pp. 133—141.
- Jared L. Miller: Ein König von Ḫatti und ein König von Aḫḫijawa (der sogenannte Tawagalawa-Brief). In: TUAT. Neue Folge, Band 3, Gütersloher Verlagshaus, Gütersloh 2006, S. 240–247
- Hoffner, Harry A., and Beckman, Gary M., Letters from the Hittite Kingdom 2009, Atlanta, Society of Biblical Literature
- Beckman, Gary M., Bryce, Trevor R., Cline, Eric H. The Ahhijawa Texts 2011, Atlanta, Society of Biblical Literature.